ТВОРИТИ, творю, твориш, недок.
1. перех. У
процесі творчої праці викликати до життя що-небудь,
давати існування чомусь. — Будемо творити
літературу, організовувати інтелігенцію, міську і сільську
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 138); Нам дано ні з чим незрівнянну
радість — творити новий світ, здійснювати
тисячолітні мрії людства (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 91);
— Я творитиму нові дерева, — сказав Мічурін (Олександр Довженко,
I, 1958, 432); Український радянський народ вільно
творить нову культуру — соціалістичну за змістом,
національну формою (Історія української літератури, I, 1954, 8);
// ким,
яким. Робити когось тим, на що вказує іменник в
орудному відмінку. [Неофіт-раб:] Я честь віддам
титану Прометею, що не творив своїх людей рабами
(Леся Українка, II, 1951, 240);
// Виробляти що-небудь.
Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб
і мед для людей (Олександр Довженко, I, 1958, 325);
// Будувати.
Той, хто творив собі храми, — де він тепер? Де
поділись його всі діла? (Леся Українка, IV, 1954, 278); Дорош
обкульгав згарище, сів.. Невже самі люди, що це творили,
пустили з вітром і димом? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367);
// Писати (науковий, літературний, музичний твір),
малювати (картину тощо). Якби ви знали, паничі, Де
люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили (Тарас Шевченко,
II, 1963, 252);
// Накреслювати плани й т. ін. Творив
він плани організування експортної торгівлі (Іван Франко, VI,
1951, 236);
// Вигадувати. Я почав уявляти собі нових
хазяїв. Себто творити, бо я їх ніколи не бачив (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 244).
2. перех. Викликати появу чого-небудь, бути причиною виникнення чогось; утворювати. Розкіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує (Номис, 1864, № 1710); Ранок у гаю і в полі творить чари (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 368); Під водопадом творив потік просторий, спокійний і чистий, мов сльоза, ставок (Іван Франко, VI, 1951, 24); Колір Наталчиних очей творила прозора синь, що набігала на сіре тло (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 162).
3. неперех. Займатися творчою діяльністю (літературною, мистецькою, науковою тощо). Вміти творити — це не означає вміти лише добре малювати чи добре ліпити.. Це означає бути також мислителем своєї епохи, свого часу (Олександр Довженко, III, 1960, 14); Треба було творити, треба було піднести майстерність акторську на таку височінь, на яку піднесла його славетна артистка Г. І. Борисоглібська (Остап Вишня, I, 1956, 244); Вчений повинен не тільки творити в науці, тісно пов'язаній з практикою, а й пропагувати знання, поширювати їх у масах (Наука і життя, 8, 1963, 4).
4. перех. Виконувати якусь роботу, дію. Менше
говори, а більше діла твори (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 389);
Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло:
той зварює шви,.. той столярує, той фарбує (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 341);
// Робити щось погане; коїти,
чинити. Такії, боже наш, діла, Ми творимо у нашім раї.
Ми в раї пекло розвели (Тарас Шевченко, II, 1963, 253); [Річард:]
Сам не відає, що творить (Леся Українка, III, 1952,
12); Слухайте! Це ж ворог творить! Це ж над нею
[країною] він у брані надсміхає [насміхається]... Та не
скорить! (Павло Тичина, II, 1947, 200);
// У сполуч. з іменником
означає — виконувати дію, виражену цим іменником.
Всі свої підлі злодіяння творять [вороги] уночі (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 359); Бутурлін довго ще стояв перед
чудотворною іконою, творив молитву (Натан Рибак, Переяславська
Рада, 1953, 78);
// Здійснювати, робити. Родилась
[княжна] на світ жить, любить.. І всякому добро творить
(Тарас Шевченко, II, 1963, 34); Мов пущене ядро з гармати, земля
круг сонця творить цикл (Павло Тичина, I, 1957, 121); Захисники
міста-героя творили нечувані подвиги (Семен Скляренко, Орл.
крила, 1948, 29).
♦ Творити диво (дива) — викликати подив,
захоплення незвичайними або визначними вчинками, діями.
Чув я, що врожай Зібрали ви багатий,.. Що пасічник
Панько Рудий Дива в колгоспі творить... (Максим Рильський,
III, 1961, 51); Творити життя (історію, майбутнє і т.
ін.) — активно впливати своєю діяльністю на зміни
в житті, на історію, характер майбутнього тощо. Люди
самі творять свою історію.. (Ленін, 26, 1972, 51);
Творити суд над ким, кому — судити когось. Тим часом
в своїй столиці Цар засів поруч цариці, Щоб творити
звірам суд (Іван Франко, XII, 1953, 7); Творити суд і розправу
див. розправа 1.
5. перех., що. Утворювати; становити, являти собою. Профіль був у неї, справді, чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м'яку лінію... (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 372); Несамовиту картину творили босі, ..насуплені чоловіки з свіжозрубаними ломаками (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 260); Висловлювання Шевченка творять цілу систему естетичних уявлень (Радянське літературознавство, 6, 1966, 33).