ТИ, тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн.
1. Уживається при звертанні до однієї
особи (звичайно близької, а також до будь-якої особи
в грубому, фамільярному плані). Гей ти, проклятий
стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як
тебе я ганю, Зевес! (Іван Котляревський, I, 1952, 104); — Чого ти
стогнеш, сину? — питає журливо Мотря.. — Чи ти
нездужаєш? (Панас Мирний, I, 1949, 161); — Ти хто? Чого тобі? —
вояк вереснув (Леся Українка, I, 1951, 445); — Що з тобою
балакати: ти чоловік темний, відсталий, — казав
нарешті боєць і скрушно махав рукою (Олесь Гончар, III, 1959,
222);
// Вживається у внутрішньому мовленні при
звертанні людини до самої себе. А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька,
неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Тарас Шевченко, I, 1963,
9);
// Уживається при звертанні до тварини.
Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить
в руки батога та: — А куди ж то ти, щоб ти йому
здохло! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 11); Вийся,
жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти
піснями (Максим Рильський, I, 1960, 107);
// Уживається в
риторичному звертанні до кого-, чого-небудь. Вітре
буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, — Збуди його,
заграй ти з ним, Спитай синє море... (Тарас Шевченко, II, 1963,
11); Ти занурявся в хвилю, човне. Тепер ти стоїш на
березі, і ми не бачимо на тобі гордих слів (Юрій Яновський,
II, 1958, 46).
Бути (говорити, переходити і т. ін.) на «ти» перев.
з ким; Звертатися до кого на «ти» — перебувати з
кимось у таких стосунках, коли один одному говорять
«ти», а не «ви». [Любов:] Та я не можу сказати,
щоб вона була мені дуже близька. Сю ілюзію робить
більше звичай говорити на «ти», затриманий з дитячих
літ (Леся Українка, II, 1951, 38); — Шош [що ж] ти,
любочко, делінь [далі] будеш, робити? — питала вона іноді
Марусю, звертаючися до неї по-материнському на «ти»
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 170); Пити (випити, запити і т. ін.)
з ким на «ти» — те саме, що Пити [на] брудершафт
(див. брудершафт). Славко щиро відпрошувався. Тоді
Краньцовський його цілував і немилосердно щипав..
Коли й це не заохотило Славка до пиття, то
Краньцовський заявив, що хоче з ним запити на «ти» (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 262).
♦ Бодай на тебе болячка див. болячка; Бодай
тобі заціпило див. заціплювати; Бодай (щоб) ти здох
див. здихати 1; Бути з чим на «ти» — добре
розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу.
Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання,
допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з
якимось реманентом на «ти» (Знання та праця, 8, 1968, 8);
Вибивати (вибити) з тебе дур див. дур; Враг тебе бери
див. враг; Враг тебе не взяв див. враг; Добра б тобі не
було! див. бути; Дуля тобі під (в) ніс див. дуля;
Задавись ти див. задавлюватися; Не буде добра з тебе див.
добро; Не во (у) гнів тобі див. гнів; Охота тобі див.
охота1; Погибелі на тебе немає (нема) див. погибель;
Щоб (бодай) ти зслиз! див. зслизати; Щоб тебе занімило
див. занімити; Щоб тебе муха (гуска, курка, жаба
і т. ін.) вбрикнула див. вбрикнути; Що ти забув тут
(там і т. ін.)? див. забувати; Я тобі дам див. давати.
2. розм. У реченнях неозначено-особових і з узагальненим значенням уживається на позначення людини взагалі. Не шукай лиха — само тебе знайде (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 31); — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (Нечуй-Левицький, V, 1966, 313); — Колись наші баби отак созу полохались, а ниньки попробуй... Ти їх ниньки водою не розіллєш!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221).
3. у знач. част. тобі, розм. Уживається для
вираження здивування, роздратування, погрози тощо. — Глянь:
як одно тобі зерно. Чисте, повне... немолоте б їв!
(Панас Мирний, I, 1949, 267); — Юрій! — гукнув він, лежачи над
струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй!
(Олесь Гончар, III, 1959, 90);
// Уживається для підсилення
заперечення в заперечних реченнях або протиставлення
в реченнях із протиставним значенням. А у будень, то
він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір'ю
(Тарас Шевченко, II, 1963, 275); Ні душі тобі живої! Хіба вуж
зав'ється (Степан Руданський, Тв., 1956, 84); Не було ні великого
вітру, ні дощу, а так собі щось таке, як не раз буває
чоловік: ні він тобі добрий, ні він тобі злий — не
розбереш ніяк (Гнат Хоткевич, I, 1966, 35).
4. у знач. част., розм. У сполученні з вигуками
вживається для підсилення вираженого ними значення.
— Ти дивись, як вірно, — неждано промовив і зітхнув
Тимофій, увесь поринувши в пісню (Михайло Стельмах, II, 1962,
228); — Ох ти ж горенько... — і Марко знову вискочив
із хати, як на пожежу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356).
♦ Ану тебе! — уживається для вираження
незадоволення, роздратування, злості; А щоб тебе! —
уживається для вираження незадоволення, роздратування,
злості або захоплення, подиву тощо. — А щоб тебе!
Пізнаю свого правдивого брата, — засміявся дядько
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); Бий тебе лиха
година (сила божа, коцюба)! див. бити; Бог (господь)
з тобою! див. бог, господь; Де тобі! — уживається для
вираження неможливості щось зробити. Реве, свище
Заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле
поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий,
Щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, Що не видно
й світа (Тарас Шевченко, I, 1951, 42); Надбіг [Лис] до калюжі,
скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба
олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (Іван Франко,
IV, 1950, 93); Куди [ж] тобі! — уживається для
вираження подиву, захоплення, роздратування тощо.
Куди ж тобі — як задрав ніс! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 129);
На тобі! Ось (от) тобі [й] на! — уживається для
вираження подиву з приводу чогось несподіваного. — Ой
боже мій єдиний! З усіма дітьми мені добре повелося,
а з цими на тобі на старість такий клопіт! (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 401); — Е, Орини вже не почуєш! — з жалем
сказав Діденко. — А скільки морочивсь, поки умовив-таки
виступити на сцені. І як блискуче дебютувала! І на
тобі. Все нанівець звела Кіндратиха (Андрій Головко, II, 1957,
475); Позаду галасували погоничі з інших саней:
намерзлись,.. а тут на тобі, застряли перед самим подвір'ям
(Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 141); От тобі [й] маєш!
див. мати 2; От тобі й раз! див. раз 1; Оце тобі на
та радуйся! див. радуватися; Сама тобі дірка див. дірка;
Ти ба! див. ба 1; Хоч би [тобі] вусом (усом, вухом,
бровою) повів (повели) див. поводити 1; Хоч би [тобі]
слово див. слово; Чи ти ба! — те саме, що Чи ба!
(див. ба 1). — Цей молодий хлопець подобається
Марусі, — думала Марта Кирилівна. — Чи ти ба! Як в неї
заблищали очі! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 30).