в означеннях
Тлумачення, значення слова «тичина»:

ТИЧИ́НА, и, жін. Те саме, що тичка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Українські народні пісні, 1, 1964, 300); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Тарас Шевченко, II, 1963, 187); Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились по тичині кручені паничі (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 93); Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (Андрій Головко, I, 1957, 442); Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 92); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (Михайло Стельмах, I, 1962, 52);  * У порівняннях. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 134.

Коментарі (0)