в означеннях
Тлумачення, значення слова «тиць»:

ТИЦЬ, виг., розм.

1. Уживається як присудок за знач. тицьнути, тицьнутися. Знаєте, що таке крапка? Думаєте, тиць пером — і все.. Ні! Один мудрий письменник сказав: ніяке залізо не може з такою силою вплетися в людське серце, як вчасно поставлена крапка (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 29); [Федір (захапавшись, подає лист сотнику):] Якийсь козак, неначе січовик,.. убіг у двір, тиць мені у руки сю цидулку: «Віддай, — каже, — сотникові», та й щез! (Олекса Стороженко, I, 1957, 295); — Я слухала, слухала, а далі вхопила дзеркальце та тиць їй під самісінький ніс (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12); Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 191).

2. Уживається на означення раптової, несподіваної дії, коли хто- або що-небудь кидається, потикається кудись, з'являється десь, раптово зупиняється і т. ін. Недогарок в куточку засвітив [Оверко] І над вогнем давай Яйце вертіти, — ..Аж тут хазяїн тиць у двері (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 135); Шукає [Кузьма] роботи, кочує. То в трест, то на шахту він — тиць... Куди не поткнеться, і чує: «В забій не приймаєм пяниць!» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 215); Петро мчав на його з шаблею. Уже близько. Як ось кінь — тиць! Зупинивсь над проваллям, уперсь передніми ногами да аж захріп (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 104); Завернула [лобогрійка] на розі ділянки сюди. Друга за нею, і тільки завернула, як раптом — тиць, і ні з місця: не потягнуть коні (Андрій Головко, I, 1959, 295);  * Образно. А тим часом сонце крадькома наниз — тиць, як у скриню, та й сховалось (Степан Васильченко, II, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 134.

Коментарі (0)