в означеннях
Тлумачення, значення слова «тицяти»:

ТИЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь чимсь. — Маєте! — гукав Горовиць, тицяючи пальцем у жирні рядки тісного набору прокламації (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 16); Не зважав [Мамай] і на Песика Ложку, що тицяв носом у коліно (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 402); Геннадій од жаху витріщив очі і тицькав пальцем у дзеркало: — Це я чи не я? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 108); Варава підійшов до стіни, бережно тицьнув пальцем в шматок старого, аж побабченого оксамиту, в який було вшито шістнадцять наконечників стріл. — Ось кого можна героєм назвати. Шістнадцять ворожих стріл попало в тіло козака!.. (Михайло Стельмах, I, 1962, 444); Він тицьнув кілька разів своїм сукуватим костуром у землю і знову звернувся до молодиці (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 15).

2. перех. Різким або недбалим рухом подавати, віддавати щось кому-небудь. Він тицяв їх [склянки] в руки жінкам (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 405); Зять тицьнув Марії до рук дитину й подався вулицею (Юрій Яновський, I, 1954, 122); Він мовчки тицьнув Гречаному газету (Петро Панч, В дорозі, 1959, 163);
//  Всовувати, засовувати куди-небудь, у що-небудь. Коли дітей вдалося попритуляти, пані тицяла пакунки і все квоктала (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 24); Вхопила [Олександра] полумисок з стравою та тицьнула його під лаву; потому всунула в піч пляшку з горілкою і хліб (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66).

3. неперех., чим. Різким рухом показувати, вказувати на кого-, що-небудь, кудись. Він навіть підняв ціпок і, трясучи ним, тицяв в напрямку, стайні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 397); — Я он того мишастого вловлю, — тицьнув пучкою [козак] на верболіз, де никав чи то турецький, чи козацький неосідланий кінь (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 235); Дід батогом показує на небо і пояснює, як він без годинника знає, коли північ, а коли зоріти має. Бабуся сердилася і кричала на дідуся: мовляв, не тицяй батогом у небо, бо рука тобі скривиться! (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 57).
Пальцем (пальцями) тицяти на кого — те саме, що Пальцем (пальцями) тикати (див. палець); Пальцем тицяти (тицьнути) в очі див. око 1.

4. перех. Підносити, наближати що-небудь до когось рвучким рухом (звичайно для того, щоб привернути увагу). Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 50); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: «Оце читав?» (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 14). Тицяти (тицькати, тицьнути) під [самий] ніс (межи очі) — підносити, наближати що-небудь дуже близько до когось. Як прийшла на нього черга голосувати, то Коваленко вийняв картку, розложив її та і тицьнув самому старості під самий ніс (Лесь Мартович, Тв., 1954, 179); — Ось гляньте... О! О! — і тицькала йому межи очі папірець. — Читайте! (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 57).

5. перех. і неперех., чим. Бити або штовхати різким рухом. І вже тоді тицьнув [Пауль] мене кулаком під ніс так, що четверо моїх зубів упали в один бік, а сам я — в другий... (Семен Журахович, Опов., 1956, 182); Злегка, не боляче тицьнув [Григорій Іванович] коневі носком чобота у живіт (Юрій Смолич, V, 1959, 698).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 133.

Коментарі (0)