ТИ́ГЛИК, а, чол. Зменш.-пестл. до тигель 1. На столі вже парувала кава по-турецькому, в шести мідяних тигликах (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 557).
ТИ́ГЛИК, а, чол. Зменш.-пестл. до тигель 1. На столі вже парувала кава по-турецькому, в шести мідяних тигликах (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 557).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 109.