в означеннях
Тлумачення, значення слова «тихо»:

ТИХО.

1. Присл. до тихий 1, 3, 5—8. — Увійди та одпочинь, дитино, — промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок, I, 1955, 10); Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (Михайло Стельмах, I, 1962, 577); Баба лежала вже тихо і спокійно щось говорила до себе, наче крізь сон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 274); — Треба ж мені посидіти тихо, а то знову крісло зломлю (Юрій Яновський, II, 1958, 62); У загоні батько налигав телицю і вивів.. А мати підійшла до неї й тихо гладила рукою (Андрій Головко, II, 1957, 121); Пливе ніч любо, тихо, славно; Від мук забулася земля (Павло Грабовський, I, 1959, 202); Так і дожив він до восьмого — тихо та мирно — десятка (Микола Зеров, Вибр., 1966, 358); Огонь не догорів, А тихо пригаса (Максим Рильський, II, 1946, 144); Йому вподобались здорові сиві очі, що тихо сяли з-під довгих вій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23); Дехто мріє: вік свій тихо Й лагідно прожити (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 51); Аж ось і сам старий іде 3 ціпочком тихо попід тином: Носив у город шапличок Продать (Тарас Шевченко, II, 1963, 365); Співали солов'ї в кущах. Тихо плинула Воронеж-ріка (Олександр Довженко, I, 1958, 488);
//  Без розмов, співу і т. ін.; мовчки. Тихо йшли вони [новобранці], не співали, не доносив вітер прощального співу родині (Леся Українка, III, 1952, 568); Вона випровадила його далеко за село.. і тихо, без слів прощалася з ним (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 20); Господарка поставила чайник, філіжанки, а потім принесла хліба і сала. Ми тихо трапезували (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 73).
 Сидіти тихо див. сидіти.

2. у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків. Вже в хатах все поснуло, всюди стало тихо, тільки годинник на стіні цокав, мляво й ліниво гойдаючи маятник (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118); В класі тихо, що чути, як муха летить (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 112); Тихо на селі. Навіть собак не чути (Андрій Головко, II, 1957, 353).

3. у знач. присудк. сл., у сполуч. із. сл. на душі, на серці. Про стан душевного спокою. Вже після першої розмови з Марусею їй стало на душі якось тихо і лагідно (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 30).

4. у знач. присудк. сл. Про спокійне мирне життя; про відсутність соціальних струсів, зіткнень і т. ін. У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Тарас Шевченко, I, 1963, 336); Ніхто не хоче прялю мірятись силою! Всюди тихо, хоч умирай... (Панас Мирний, I, 1949, 183); Все буде, як було досі тихо і мирно, бо щоб у нього хто зважився одібрати землю... У нього? Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 395).

5. у знач. присудк. сл. Про відсутність вітру. День бог дав жаркий, і вітерець не дмухне — тихо (Марко Вовчок, I, 1955, 8); Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35).

6. у знач. виг. Уживається як заклик до мовчання, додержання тиші. — Тихо, — каже пані. — Подивимось, що вона робить. Стали вони підкрадатись... (Марко Вовчок, I, 1955, 46); — Що, Павле, вбивати збираєшся? Підожди, встигнеш, — сказав Щорс і раптом перекрив ґвалт голосним: — Тихо!!! Натовп зразу притих (Олександр Довженко, I, 1958, 205);
//  Уживається як заклик до обережності. [Максим:] Цить, Галю, тихо! Світло погаси мерщій, Та й гайда звідціль хутчій! (Марко Кропивницький, II, 1958, 94); — Тихо, синочки, не хитайте човна… (Олександр Довженко, I, 1958, 331).
 Тихо (тихо-тихо), як (немов і т. ін.) у вусі (в усі): а) про повну тишу, про відсутність будь-яких звуків. — Хто то? — почулося з різних кутків, і зразу стало тихо, як у вусі (Панас Мирний, IV, 1955, 112); Саранчук.. наче тягар важкий, що ледве доніс оце, впустив. — Погані вісті! — І стало в кімнаті тихо-тихо, як в усі (Андрій Головко, II, 1957, 325); б) про відсутність найменшого вітру; в) про відсутність сварок, бійок і т. ін. — Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі тихо... (Любов Яновська, I, 1959, 83); Тихо, хоч мак (маком) сій див. мак.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 132.

Коментарі (0)

ТИХО... Перша частина складних слів, що відповідає слову тихий у 1 знач., напр.: тихоголосий, тиходзвонний; у 4 знач., напр.: тихобережний; у 6 знач., напр.: тихозорий; у 8 знач., напр.: тиходумний і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 132.

Коментарі (0)