ТИМЧАСО́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до тимчасовий. Так сходить день за днем у полоні якоїсь тимчасовості, якій не видно кінця-краю (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 513).
ТИМЧАСО́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до тимчасовий. Так сходить день за днем у полоні якоїсь тимчасовості, якій не видно кінця-краю (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 513).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 113.