Словник української мови

ТИМЧАСО́ВИЙ, а, в. Який триває, існує або діє протягом деякого часу; протилежне постійний. Каса зачинена в зв'язку з тимчасовим припиненням руху на залізниці (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 154); Зараз треба ще розчистити площі для майбутніх будов і поставити тимчасові бараки для будівників (Василь Еллан, II, 1958, 102); Окружний, міський, районний комітет має позаштатних інструкторів, створює постійні або тимчасові комісії в різних питаннях партійної роботи (Статут КПРС, 1961, 21); Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок (Олесь Гончар, III, 1959, 193); З допомогою Окуневського Леся взяла в тимчасове користування піаніно (Микола Олійник, Леся, 1960, 176);
//  Непостійний, минущий, скороминущий. Труднощі, злигодні після трьох років війни — справа, кінець кінцем, неминуча і тимчасова (Андрій Головко, II, 1957, 511); — Ну, у хлопця, мабуть, тимчасове захоплення [йти працювати на завод сталеваром]. Він піде в інститут (Олесь Донченко, V, 1957, 411).
 Тимчасовий уряд — контрреволюційний буржуазно-поміщицький уряд, створений у Росії після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. й повалений Великою Жовтневою соціалістичною революцією. Розпочатий Тимчасовим урядом наступ на фронті не відповідав інтересам широких трудящих мас і тому дуже швидко провалився (Комуніст України, 12, 1966, 54).