ТИНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., розм.
1. Ходити
сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити,
блукати де-небудь. Чіпка сидів на триніжку. Порох
тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний, I, 1949,
248); Бідолашне се чадо мов не при собі по його подвір'ю
тиняється. То сюди Настусенька прийде, то знов туди
метнеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 453); Розтривожений,
він до самого ранку не склепив очей і, тільки стало
світати, вийшов на подвір'я. Сусідові теж, мабуть,
не спалося, бо він уже тинявся по двору (Петро Панч, В дорозі,
1959, 132);
// Довгий час ходити, бродити, перебувати
де-небудь. Двері рипнули і в хату увійшов тихо
Микита. — І де хоч ти там тиняєшся? — зразу повернулася
до його Настя, — не бачиш, що тут таке чиниться?
(Степан Васильченко, I, 1959, 288); Це був відомий і досвідчений
прокуратор і крючкодер, який вже років з тридцять тинявся
по судах (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 141);
// Ходити,
їздити куди-небудь без особливого бажання або
результату. Погінщики, брудні і сердиті, в мокрих
брезентових плащах,.. тинялися від хати до хати з
погнутими відрами і міняли молоко на корм худобі (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 460);
// Блукати без догляду (про тварин).
В Морозовій квартирі завжди тинялося більше десятка
різноманітних, зажерливих, крикливих котів (Вадим Собко,
Біле полум'я, 1952, 161).
Із кута (кутка) в кут (куток) тинятися див. кут,
куток; Тинятися без діла (дарма) — марно гаяти час,
байдикувати. Мені шаноба скрізь була, Бо я без діла
не тиняюсь (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 115); Щоб дарма не
тинялася Оленка, без діла не була, не нудьгувала, мати її
засадила за веретено (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 23);
Тинятися мов (немов, як) неприкаяний див.
неприкаяний.
2. Переходити, переїздити з одного місця в інше;
провадити мандрівний спосіб життя. [Микола:] Та
що ж ти за чоловік? [Петро:] Як бачиш: бурлака на
світі; тиняюсь од села до села (Іван Котляревський, II, 1953, 26);
Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями
і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418);
// Вештатися,
блукати по світу, не маючи власної хати й засобів для
існування. Роззуте, голе та слабе Тиняється хлоп'я.
— Що з дому вигнало тебе? — Звернувсь до його [нього]
я (Павло Грабовський, I, 1959, 479); — А що ж, Мотре, — каже її
мати, — іди [заміж]! Хоч хата своя буде, хоч не
тинятимешся на старість, як от я, стара... (Панас Мирний, I,
1949, 133); Прекрасний новеліст і сатирик Лесь
Мартович тинявся все життя обірваний і напівголодний
(Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 78).
♦ Без пристановища тинятися див. пристановище;
Тинятися по (в) наймах (по заробітках) — служити в
наймах, ходити на заробітки. Їм усім здавалось, що
вони не жили, а тільки животіли на чужині, тиняючись
в наймах по усяких місцях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 255);
Марія, обливаючись слізьми, оповідала йому про свій
сором несвітський, про те, як вона з дитиною малою,
боячись вернутись додому, тинялась по наймах
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 146); Тинятися попідтинню (попід
тинами) — жити не дома, ночувати просто неба,
жебрачити. Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки
не дійшла Аж до Голгофи (Тарас Шевченко, II, 1963, 370);
— А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу!
Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє!
(Панас Мирний, III, 1954, 218); Тинятися по світу — бувати в
різних місцях; мандрувати. — Самому остогидло вже
бурлакувати й тинятись по світу (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
82); Про бажання оспівати просту людину наших днів
говорить і вірш [М. Рильського] про дядюшку Тодося,
що колись тинявся по світу, шукаючи долі і щастя
(Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 68); Тинятися по
товаришах (сусідах і т. ін.) — шукати притулку в
товаришів, сусідів і т. ін. Якийсь час я жив на кредит у
наборщика [друкаря] пок. Данилюка, тинявся по
товаришах (Іван Франко, XVI, 1955, 368); Три ночі мусив тиняться
по сусідах. Добре, що лікар нагодився та розтлумачив
їй, що це таки я, а не сатана (Яків Баш, На землі.., 1957,
79); Тинятися по чужих [людях]; Тинятися між
чужими [людьми] — жити і працювати в чужих людей,
у наймах. Вона як стала, як глянула — чи ж пізнати
її було! От наче довго та довго тинялася по чужих
та разом несподівано родину усю свою знайшла —
заспокоєна та радісна (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Мотря,
вмиваючись сльозами, стала ганьбити сина.. — Чи тобі
не соромно? чи тобі не гріх?... мене на старість пустив
по чужих людях тинятись... (Панас Мирний, I, 1949, 321);
[Бурлака:] Бачите, я йшов додому спочивати, на
старість надоїло мені між чужими людьми тинятися
(Карпенко-Карий, I, 1960, 45); Тинятися по чужих хатах —
жити в чужих людей. — Через сіни у їх зайва хата...
Чого Параска буде по чужих хатах тинятися? Тут,
дома, їй і покійніше, і безпечніше (Панас Мирний, IV, 1955,
51); — Хіба я не знаю, що й Ви бідуєте, тиняючись
по чужих хатах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Тинятися по
шинках (по корчмах, з шинку до шинку, з корчми
в корчму) — пиячити. — Він і з людьми не знається,
все б по шинках тинявся! (Панас Мирний, III, 1954, 229);
— І чоловік він добрий, богобоящий, не гордий; часом
вряди-годи вип'є з нами по чарці, але не п'янствує,
не тиняється по корчмах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); От
так жила я літ двадцять. І не жила, а хилялась, Із
коршми [корчми] в коршму тинялась (Іван Франко, X, 1954,
211).
3. Ідучи, хитатися, похитуватися (від утоми, хвороби тощо). Другий же брат Пандаром звався І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Хлопець ледве сунеться, тиняється, але ми вже й не кажемо йому нічого — аби йшов. — Очі, — каже, — злипаються... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 167).