ТИП, чол.
1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Леся Українка, III, 1952, 686); Понад сто типів сільськогосподарських машин працюють у соціалістичному сільському господарстві (Остап Вишня, II, 1956, 11); Відповідно до трьох основних способів подачі звука існують для відображення їх три типи диригентського жесту, або штриха (Осн. диригув.., 1960, 38); Заміна приватної власності суспільною означає виникнення нового типу виробничих відносин (Комуніст України, 2, 1965, 34); За останні роки значно змінилися типи будинків і планування квартир (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 16); Виражаючи волю і пристрасне прагнення всіх радянських людей, ми будемо добиватися.. обмеження і припинення гонки озброєнь усіх видів і типів, неухильного просування до загального й повного роззброєння (Комуніст України, 6, 1975, 5).
2. род. у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи. В основу класифікації [комах] покладено одиницю — вид. Схожі види дають рід, роди складають родину, родини — ряд; ряди утворюють класи і типи (Підручник дезинфекції, 1953, 160); Тип членистоногих об'єднує ракоподібних, павукоподібних, комах (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 191); Тип квіткових рослин; Тип молюсків; Тип хордових.
3. род. у. Характерна будова тіла, зовнішність
людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної
категорії. Перший забрав голос Пета, головний
начальник сього відділу, чоловічок літ коло сорока, тип
монгола (Іван Франко, VI, 1951, 68); Першою зайшла худенька
смуглява жінка східного типу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 293);
// Характерні риси обличчя, пов'язані з етнічною
належністю. Марція немолода вже пані, обличчя суворого
римського типу, рухи повільні (Леся Українка, III, 1952, 176);
Мурашкова була красуня щирого класичного типу.
Матове біле лице було ніби виточене з слонової кості;
пишні великі темні очі були блискучі (Нечуй-Левицький, V,
1966, 101).
4. род. у. Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей. Його [М. Гоголя] навіть невмирущі типи з «Мертвих душ» — це зразки з наших панів (Панас Мирний, V, 1955, 410); Літературним типом і є створений письменником такий характер, який відображає риси, властиві багатьом людям (Українська література, 8 клас, 1957, 254); Позитивний тип повинен цілком відповідати епосі, відображати її, провіщати майбутнє й наближати його (Радянське літературознавство, 4, 1968, 57).
5. род. у. Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник. Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця? (Леся Українка, III, 1952, 599); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (Максим Рильський, III, 1956, 145); Літня жінка, тип учительки, шиє на ручній машині, хлопчик.. порається біля акваріума (Юрій Яновський, I, 1954, 207); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п'яниці, картярі і бретери, і хоча Долгов ніби й не був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 86); Формується трудівник нового типу — людина з високою політичною свідомістю, широким професійним кругозором і майстерністю, глибоким знанням політехнічних основ сучасного виробництва (Комуніст України, 6, 1975, 61).
6. род. а. Людина, що відрізняється від інших
якимись характерними особливостями (у зовнішності,
поведінці, напрямі думок і т. ін.). Учителів і в Богуславі
і в суміжних селах було багато, я охоче знакомився
[знайомився] з ними.. Яких тільки типів не надибав
я талі (Степан Васильченко, IV, 1960, 35); — Це ви в книгах вичитали?
— Ні, розмовляв з найстарішими людьми села..
Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої
історії збереглося в їхній памяті! В книжках не знайдеш
такого... (Михайло Стельмах, I, 1962, 275); — Тут один мій
давній приятель повернувся. Цікавий тип. Я тебе з ним
познайомлю (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 188);
// розм.
Хтось, невідома людина; індивід. Озброєний тип
зупинив хлопців, вимагаючи від них документи (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 275); Розштовхуючи ліктями натовп,
до хлопців підходив той самий тип, що наймав їх
сьогодні на роботу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 211);
// зневажл.
Людина з дивними або негативними рисами. —
Товариші, — похмуро сказав Сагайда, звертаючись до
бійців. — Гляньте на цього типа. Це — дезертир. Да, да,
ти ще з нами, але ти вже дезертир і зрадник (Олесь Гончар,
III, 1959, 148); — То байдуже, Гнате, — озвався
Заруба. — Така в нас робота, нічого не вдієш.. От коли б
цих типів менше було, Перегуд... (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 266).