ТИПА́Ж, у, чол.
1. Людина з характерною зовнішністю,
що служить моделлю для художника, скульптора,
фотографа. Він захоплювався людьми, замальовував
типажі, планував цілу картину (Іван Ле, В снопі.., 1960, 132);
З дванадцяти задуманих картин [серії «Блудний син»
Т. Шевченка] перші чотири на засланні не могли бути
виконані через відсутність типажу — російського купця
(Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 396); У роботі
над цим полотном [«Солдати»] художник довго шукав
типаж. Численні рисунки та етюди дозволили йому
створити переконливі характеристики своїх героїв
(Образотворче мистецтво, 2, 1974, 19);
// кін. Актор, що за
своїми зовнішніми даними підходить для виконання
певної ролі. Поняття типажу.., як його розуміли в
період німого кіно, де типаж був вирішальним
фактором, повністю зникло з появою в кінематографії живого
слова (Мистецтво кіно, 1955, 14).
2. Художній образ, тип в образотворчому та сценічному мистецтві. Щодо з'ясування типів і того, як розбиратись в них, то треба мати на увазі, що майже в кожній п'єсі можна знайти характеристику того чи іншого типажу (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 89); В силу своєї специфіки мистецтво показує життя суспільства через розкриття особистості. Для нас позитивний герой — духовно багата, ідейно переконана людина, якій властиві широта мислення, глибина емоціональних переживань. У зв'язку з цим відповідним має бути і типаж (Образотворче мистецтво, 3, 1975, 5).
3. Збірн. до тип 4. Був у романі [«Бур'ян» А. Головка] багатоликий соціальний типаж українського села тих часів (Не ілюстрація.., 1967, 177); Дослідник [О. І. Білецький] характеризує особливості розповіді, типажу, соціальних конфліктів в оповіданнях Марка Вовчка (Радянське літературознавство, 18, 1955, 24).
4. збірн., техн. Сукупність типів, зразків, моделей яких-небудь виробів. Типаж тракторів; Розширення типажу металообробних верстатів.