ТИПЧАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до типчак. Типчакове
сіно, скошене в стадії цвітіння й добре зібране, теж
охоче поїдається всіма видами худоби (Рослинність Нижнього Придніпров'я, 1956, 40); Типчакова рослинність;
//
Порослий типчаком. Типчаковий степ.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 118.