ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до типізувати. У центрі роману [«Юрко Крук» П. Козланюка] — син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (Радянське літературознавство, 3, 1957, 15).