в означеннях
Тлумачення, значення слова «типовий»:

ТИПО́ВИЙ, а, е.

1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін. Дружина його, Софія Іванівна, була типова полячка: білява, з сліпучо-білим, наче фарфоровим, обличчям і ніжним рум'янцем (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 79); Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 305); Надворі було сиро і холодно — типові зими на Криворіжжі (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 36);
//  Яскраво виражений, справжній. — Це типовий істерик! — з научною [науковою] поважністю докинув він (Агатангел Кримський, А. Лаговський, 1905, 51); Коропський район — типове Полісся з бідними піщаними й дерново-підзолистими ґрунтами (Колгоспник України, 8, 1956, 21).

2. Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природний для кого-, чого-небудь. Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (Олесь Гончар, III, 1959, 218); Мотиви різьби [на коморах] є класично народними і типовими для дерева (Дерев'яне зодчество України, 1949, 25); Типова помилка.

3. Який виявляє загальне в частковому, індивідуальному. Саме життя ставить перед письменником вимогу: людський образ має право на життя тільки тоді, коли він типовий (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 168); Правдивість зображення типових характерів у типових обставинах, як і правдивість деталей, залишається законом для кожного драматурга, який вважає себе реалістом (Літературна газета, 25.XI 1953, 3);
//  у знач. ім. типове, вого, сер. Те, що є загальним у частковому, індивідуальному; єдність загального та індивідуального в художньому образі. Я маю на увазі обов'язкове для поета уміння підмічати типове в житті, я маю на увазі уміння так розміщувати в творі своїм образи та ідеї, щоб із них в кінці можна було б вивести синтез (Павло Тичина, III, 1957, 147); Особливої уваги заслуговує, на нашу думку, естетична природа типового в літературі та мистецтві (Радянське літературознавство, 1, 1962, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 117.

Коментарі (0)

ТИПОВИ́Й, а, е. Який є зразком, стандартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий. Поряд з вивченням досвіду спорудження жилих будинків для колгоспників за типовими проектами, дуже важливо також узагальнити досвід народного будівництва, тобто будівництва, здійсненого самими колгоспниками, без типових проектів (Жилий будинок колгоспника, 1956, 5); Нині сталися відчутні зміни в містобудуванні. Тепер кожна республіка має свої серії [будинків] — від 5 до 10 типів різних проектів, а всього по Союзу налічується 98 серій типових проектів (Вечірній Київ, 15.II 1975, 4); Типова модель; Типовий трудовий договір;
//  Який відповідає певному типові, зразкові, зроблений за певним зразком, типом; стандартний. — В першу чергу мене цікавлять графіки напруг у типових сифонах периферійних систем каналу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 13); Типовий районний Палац культури; Типові меблі;
//  Установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств і т. ін. певного роду. Типові норми виробітку й розцінки встановлюють із таким розрахунком, щоб їх можна було застосувати на будь-якій шахті (Технічне нормування.. у вугільній промисловості, 1958, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 118.

Коментарі (0)