ТИРАНОБО́РЧИЙ, а, е. Власт. тираноборцеві. Для
кращих поезій Костомарова 40-х років характерні
тираноборчі мотиви (Радянське літературознавство, 5, 1967, 46);
//
Спрямований на боротьбу проти тиранії (у 2 знач.). Друга
зустріч [Т. Шевченка] з Україною була ознаменована
тираноборчою поемою «Кавказ» і безсмертним «Заповітом»
(Радянське літературознавство, 8, 1968, 87).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 120.