ТИРС, а, чол. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Всі [німфи] уквітчані вінками. Всі одкинулись зухвало, В гордовитих смілих позах, А в руках держали тирси (Леся Українка, IV, 1954, 171); Я снив, немов боги озвалися до мене:.. І цей — з лицем, повитим в чорні шати, І цей, що з піснею в устах збирає Ситняк на дудки І братки темні І на своєму золотому тирсі в'яже На взір.. патериці дві гадюки... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 482).