в означеннях
Тлумачення, значення слова «тирса»:

ТИРСА 1, и, жін. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 181); У пивній стояло кілька мармурових столиків, підлогу густо посипано тирсою (Юрій Яновський, I, 1958, 539).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 122.

Коментарі (0)

ТИРСА 2, и, жін. (Stipa capillata, L.). Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. Нагинає [вітер] верби в гаї, А тирсу на полі (Тарас Шевченко, I, 1963, 141); А пісня.. розлягається по тих степах, де колись тирса шуміла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 315); Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави, що від найлегшого подиху вітерця починає тонко бриніти, як жива (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Основу травостою становлять тут [у Хомутівському степу] злаки — типчак, тирса, або ковила волосиста (Наука і життя, 5, 1967, 9);  * У порівняннях. — Добре сказав Данило, — стиха зауважили старі, хитаючи сивими, як степова тирса, оселедцями (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 55);
//  Насіння цієї рослини. — Ой коли ж тебе, серденько, ждати? — Як стане на степу вітер повівати, Очерет та тирсу по степу розсипати (Павло Чубинський, V, 1874, 880).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 122.

Коментарі (0)