в означеннях
Тлумачення, значення слова «тиснути»:

ТИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і тиснув, нула, ло; недок.

1. перех. і на кого — що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (Фізична географія, 5, 1956, 83);  * У порівняннях. Важкі й похмурі Карпати ніби тиснули на озеро брилами холодного каміння (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 81);
//  Діяти силою пружності на що-небудь. — Інша в нього хвороба. Забула назву.. На війні, каже, найбільше на цю хворобу хворіють. Кров якось у жилах тисне дуже (Андрій Головко, II, 1957, 441);
//  безос. — А це правда, Петре, що і кров із шкіри виступає, так тебе тисне на тих швидкостях? — нарешті запитує він. — І що, буває, й непритомніє ваш брат? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 13);
//  Натискувати, надавлювати на когось, щось. За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (Іван Франко, XIII, 1954, 305); Задні тиснули на передніх. Кожному хотілося бачити поле змагання (Олекса Десняк, Опов., 1951, 14); Просто не вірилося, що тварина сама стане тиснути мордою на клапан [автопоїлки], з-під якого б'є свіжа вода (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37).
 Мороз (морозець) тисне — великий мороз ще посилюється або тримається, не послаблюючись. Вечоріло. Небо вияснилося після кількаденної снігової заметі. Тис мороз (Іван Франко, III, 1950, 269); Захід сонця полум'яний, надвечір знову морозець тисне (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 196).

2. перех. Здавлювати, стискати, обхопивши пальцями, рукою або руками. Не раз обходила [Гінда] перекупок, що сидять із садовиною, та втягала в ніс приємний запах доспілих яблук, а крейцер так тиснула, що аж прилипав до руки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 71); Юрині пальці аж терпнуть — так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Юрій Смолич, II, 1958, 45); — Дихати вам дуже тяжко буде зі мною, — безжурно запевнив учитель. — Ого! — повеселів Мірошниченко. — Будете нас за горло тиснути, чи як? (Михайло Стельмах, II, 1962, 98);
//  Притискувати кого-, що-небудь до чогось. Слухає Гриць Прутик тих дурниць і не раз аж кулаки з досади один до другого тисне, бо аж сверблять, таку охоту має трохи побавитися товстим черевом пана писаря (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 79); До серця тисну з теплим болем я пальці радісні твої (Володимир Сосюра, I, 1957, 152).
 Тиснути руку (долоню, пальці) перев. кому — здавлювати, стискати чиюсь руку, вітаючись, прощаючись, знайомлячись і т. ін. Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (Михайло Стельмах, I, 1962, 255); — Віктор, — він каже. Кажу я — Дмитро. — Тиснемо дружньо долоні (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 79).
Тиснути кого, що, аж кості (кістки) тріщать (затріщали, затріщать) див. кість, кістка.

3. перех. і неперех., перен. Несправедливо обмежувати когось у правах, діях, жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; гнобити. — Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (Іван Франко, VI, 1951, 55); [Трохим:] Тепер проміж людьми шириться ремство. Чули ви, що подекуди коять з тими, що тиснуть людей?.. Краще б не накликать того лиха вам!.. (Марко Кропивницький, IV, 1960, 224); — Тепер уже нема тієї сваволі й мордобою. Зате тиснуть нелюди штрафами (Петро Колесник, Терен.., 1959, 200);
//  Примушувати когось діяти, чинити проти його волі. — Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (Олесь Донченко, V, 1957, 451);
//  Справляти негативний вплив на когось; тяжіти над кимось. — На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей (Олесь Гончар, III, 1959, 283).

4. перех. і неперех. Примушувати відступати; тіснити. Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів [ворогів], Не раз Латинців проганяли До самих городських валів (Іван Котляревський, I, 1952, 279); Козаки раптом гаряче кинулись у битву. Довго.. тиснули їх [жовнірів] до річки, бились завзято й таки одтиснули їх до самого берега (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 243); Під'їхали кінні жандарми і стали тиснути на юрбу (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 124); Вони триматимуться ще годину, добу, тиждень. Триматимуться, скільки буде потрібно. І скільки б не тиснув ворог — перелом станеться (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 141);
//  перен. Затамовувати щось у собі, приглушувати. Не доміркувався [Вовк] зради, А Микита на межі Аж у собі радість тисне (Іван Франко, XII, 1953, 9).

5. перех. і без додатка. Бути тісним, стискувати (про взуття, одяг). Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею. Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди. Але Горленко повний пихи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29); Сеспель поспішав до казарми. Сьогодні навіть стоптані черевики не тиснули пальці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 266); Тисла тісна кофточка. Вона стягла її з себе, розірвавши під рукавом (Андрій Головко, II, 1957, 111).

6. перех. і неперех., перен. Спричиняти фізичні страждання, викликати важке, болісне почуття; гнітити, непокоїти когось. Я кілька разів запитував її, благав щоб відкрила мені свою душу, поділилася зо мною всім тим, що тисне й тур був її (Іван Франко, IV, 1950, 298); Страшний біль важким каменем тисне мені на голову, в ушах дзвенить щось і дзвякає, в скронях бухає кров... (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 43); А горе тисло, як обценьки, його і їх (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 89). Тиснути [за] серце (коло серця, груди, в грудях і т. ін.), також безос. — спричиняти відчуття фізичного або душевного болю, стискання в грудях, у серці. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 144); Дальш поплентався дідусь, — Журна думка тисла груди (Павло Грабовський, I, 1959, 370); Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (Степан Васильченко, IV, 1960, 19); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257).

7. перех. і неперех., розм. Запихати, засовувати. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне (Номис, 1864, № 9443); Став [Іван], два пальці в рота тисне Та як свисне ще й присвисне (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 156).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 123.

Коментарі (0)