в означеннях
Тлумачення, значення слова «титул»:

ТИ́ТУЛ, у, чол.

1. Спадкове чи надане монархом почесне дворянське звання (князь, граф, барон, віконт і т. ін.) або звання володаря держави (король, цар). — Не хочу я ні трону, ні корони, Ні титулів величних (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 206); Пан Зефірин був простий шляхтич і навіть свого рода [роду] доробкевич [вискочка], а такі високі титули, як князь і граф, робили на нього якийсь магічний вплив (Іван Франко, II, 1950, 381); Папа [римський] ще в 1246 р. встановив зв'язок з галицько-волинськими князями; він запропонував Данилу королівський титул і прислав королівську корону (Історія УРСР, I, 1953, 105);
//  кого, чого або який. Найменування, звання, що дається комусь на знак визнання його заслуг, високого громадського становища тощо. Шевченко з убивчим сарказмом висміював тих, хто звисока називав його «мужицьким поетом», і носив цей титул гордо й достойно (Максим Рильський, III, 1956, 396); Напередодні першої світової війни, одержавши титул доктора прав, він [Л. Мартович] не мав уже змоги скористатися своїм дипломом і вести самостійно канцелярію (Письменники зблизька, 1958, 99); Спортсмени нашої Батьківщини завоювали титули чемпіонів світу й переможців олімпійських ігор з гімнастики, важкої атлетики, боротьби, волейболу (Радянська Україна, 12.VIII 1961, 1);
//  розм. Назва якої-небудь посади, чину тощо. Перш усього, Зоня не звалася зненавидженим словом «гувернантка», вона отримала скромний титул «панни гардероб'яної» (Леся Українка, III, 1952, 647).

2. Назва, заголовок книжки. Ви, певно, дістали вже мою відкритку, в якій я згоджувався на порядок III томика новел і прохав би дати титул книжки до першого оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 229); Загальний титул «На крилах пісень» посилаю (Леся Українка, V, 1956, 79);
//  Перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім'я автора, рік і місце видання тощо. Титули, як правило, в кінці XVII — на початку XVIII ст. дуже перевантажувались різноманітними, часто не зовсім пов'язаними між собою сюжетними й орнаментальними зображеннями (Матеріали з етнографії.., 1956, 46); Титул, шмуцтитули, заставки [збірки «Україна сміється»] вигравіювані на дереві в дусі українського рослинного орнаменту (Народна творчість та етнографія, 2, 1958, 25).

3. У буржуазній юриспруденції — підстава якого-небудь права. Комісар похилився над папером і, розмахнувшися, написав титул, ну мер [номер] і вступну формулу протоколу (Іван Франко, III, 1950, 305); Титул власності; Титул купівлі-продажу.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 128.

Коментарі (0)