в означеннях
Тлумачення, значення слова «убрання»:

УБРА́ННЯ́ (ВБРАННЯ), ання, сер.

1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Вулиця була повна народу. Молодь у святочних убраннях поспішала на край села, де арка (Гнат Хоткевич, I, 1966, 107); Всі вони [жінки] були в легкому вбранні, запнуті кольоровими косинками (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Я побачив поблизу Аркадія Михайловича й Тараса в супроводі кремезного, високого чоловіка в шахтарському вбранні (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 167).

2. рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його. І на хатньому вбранні знати осінь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 122); [Микита (огляда хату):] Неначе куна або склеп? Невже ти тут живеш? [Герцик:] Нечепурна хата убранням, та щедра частуванням (Марко Кропивницький, V, 1959, 538); Хата Гощинської, салон.. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Леся Українка, II, 1951, 5).

3. перен., поет. Те, що покривав собою що-небудь, зовнішній покрив чого-небудь (про рослинність, листя, сніг і т. ін.). Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м'який килим мертвого листя (Борис Грінченко, II, 1963, 292); Мало сонця в осіннії дні та багато туманів, — і від того печальні пісні і гаї в золотому убранні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 22); Де-не-де проривалося снігове убрання, і нічим було латати його (Андрій Головко, I, 1957, 59);
//  Про освітлення, що надає певного кольору, вигляду рослинності, поверхні землі тощо. День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Стогне парк у місячнім убранні, мов лишилось жить йому так мало (Володимир Сосюра, I, 1957, 130).

4. рідко. Те саме, що прикраса 1; оздоблення. Убрана вона була гарно, але ексцентрично: в чорній сукні з яро-червоним убранням (Леся Українка, III, 1952, 539); Виблискує вбрання на ялинці, під ялинкою парти (Степан Васильченко, III, 1960, 118).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 360.

Коментарі (0)