в означеннях
Тлумачення, значення слова «убраний»:

УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до убрати 1. Сниться їй [Нимидорі], що вона молода дівчина, в квітках та стрічках, підперезана вишиваним рушником, убрана, як до вінця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); І так лежала вона [Конониха] на лаві убрана й така гарна, якою ніколи в своєму життю [житті] не була (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 327); У великій, розкішно убраній килимами хаті, зігнувшись над столом, сидів товариш прокурора Шестірний і, розбираючи Телепневі бумаги, писав (Панас Мирний, I, 1954, 365); Танцюють вони [жерці], і до танцю Струшують всі головами, убраними в пір'я жахливе (Микола Зеров, Вибр., 1966, 177);  * Образно. А меж ними, запеклими, В кайдани убраний Цар всесвітній! цар волі, цар, Штемпом увінчаний! (Тарас Шевченко, I, 1951, 245);
//  убрано (вбрано), безос. присудк. сл. Пекарню вбрано по святному [по-святковому] (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 327).

2. Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок, I, 1955, 292); Дорко глянув і побачив худорляву жінку, убрану в яскраву сукню, що — на його думку — зовсім не була їй до лиця (Осип Маковей, Вибр., 1954, 21); — Корнію, бійтеся бога, та заведіть матір до нас. — загомоніла зненацька якась маленька чорнява жіночка, убрана по-міщанськи (Леся Українка, III, 1952, 559); Мстислав Іванович заходить до Варламових.. Він сьогодні вбраний по-весняному (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 308);
//  перен. Який вкрився чим-небудь (листом, снігом, інеєм тощо). Вбрані в сріблястий іній, виструнчилися високі тополі (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 360.

Коментарі (0)