в означеннях
Тлумачення, значення слова «убитий»:

УБИТИЙ 1 (ВБИТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до убити 1 1, 4—7. Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунаєм; А може — вже в Московщині Другую кохає! Ні, чорнявий не убитий, Він живий, здоровий... (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теареми докінчити (Леся Українка, III, 1952, 97); Він не був убитий, а тільки поранений (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 527); Ой убита доріженька вгору під калину, Так я тебе, любку, люблю, що мало не гину (Коломийки, 1969, 166);
//  убито, безос. присудк. сл. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Марко Вовчок, I, 1955, 80); — Злочинство ясне... Людину вбито... Якийсь дивний збіг: каменем у голову, в спину ножем, — бурмотів хірург Храпков (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 218);
//  у знач. ім. убитий, того, чол.; убита, тої, жін. Той (та), кого позбавили життя. В будинок прийшли з носилками санітари і почали зносити поранених і вбитих на перший поверх (Олесь Гончар, III, 1959, 164); Тепер йому було добре видно, що там робиться. Убиті лежали в різних позах, в снігу виблискували стріляні гільзи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 536).
Убитий горем див. горе; Як (наче, неначе, мов і т. ін.) убитий: а) із. сл. спати — дуже міцно. Пані Олімпія спала як убита (Іван Франко, VII, 1951, 154); Він сидів цілий день, як Микита-чорнокнижник, а вночі спав як убитий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55); б) у стані пригніченості, відчаю, великого горя. Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить. Катерина ж з болящої І очей не зводить (Тарас Шевченко, I, 1963, 320); Балабуха приїхав додому неначе вбитий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 29).

2. у знач. прикм., перен. Пригнічений, засмучений. О господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! (Тарас Шевченко, II, 1953, 191);
//  Який виражає пригніченість, засмученість. [Деїфоб і Гелен:] Ходи додому, сестро! [Кассандра (відпихає їх):] Гетьте, гетьте! Се ви його убили! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Леся Українка, II, 1951, 277).

3. у знач. прикм. Уторований (про дорогу, стежку). Від моря до моря вбитая дорога (Павло Чубинський, V, 1874, 267); Вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару (Панас Мирний, IV, 1955, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 355.

Коментарі (0)

УБИТИЙ 2 див. вбитий 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 355.

Коментарі (0)