Словник української мови

У́ЧАСТЬ, і, жін. Виконання разом з ким-небудь якоїсь роботи, здійснення якоїсь справи; спільна дія, діяльність кого-, чого-небудь. Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст. в моїй драмі (Леся Українка, V, 1956, 202); Участь в збірнику наших кращих молодших письменників я уважаю дуже і дуже бажаною (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 220); Григор сидів у в'язниці аж три роки за участь в селянському повстанні, коли розбивали панські маєтки в 1902 році (Петро Панч, В дорозі, 1959, 167); На кілька кілометрів по фронту розгорівся важкий бій з участю танків і самоходів (Олесь Гончар, III, 1959, 432); Комуністична ідейність, активна участь письменників у житті — участь, яка так прекрасно виявилася особливо в дні Великої Вітчизняної війни, — от риси нашого письменства, які характеризують його в першу чергу (Максим Рильський, IX, 1962, 11).
 Брати участь див. брати; Заперечувати свою участь див. заперечувати; Узяти участь див. узяти.