в означеннях
Тлумачення, значення слова «учуватися»:

УЧУВАТИСЯ (ВЧУВАТИСЯ), ається, недок., УЧУТИСЯ (ВЧУТИСЯ), ується, док.

1. кому і без додатка. Бути чутним, чутися, доноситися. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок, I, 1955, 248); Бігла вона навмання поночі, ноги самі, призвичаєні до місцевості, несли куди треба, коли на одному оберті стежки.. учулося важке втомлене дихання й нерівна хода (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 50); І раптом зникло все. Ні горобців немає, Ні бистрих кроликів: все щезло, як мана, Бо вчулася хода і мова голосна В подвір'ї (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209); На останній варті стояли два досвідчені опришки.. І раптом одному з них, Павлові Бойчуку, вчувся якийсь рух у долині (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 184); Лукія, що спала на веранді, прокинулась, їй вчувся підозрілий шерхіт у садку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 226).

2. Здаватися, з'являтися в уяві (про які-небудь звуки). Що не день, то гірше ставало Катрі. Бувало нагло схопиться на постелі й мерщій припаде на полу до вікна. Все їй ніби горить десь. Дзвін учувається (Андрій Головко, II, 1957, 362);
//  безос. Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає? — Та то, — каже дід, — мабуть, так учувається (Українські народні казки, легенди.., 1957, 202); Враз ніби хтось заплакав. Вчулось? Ні, таки плакало (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 197).

3. Відчуватися, бути помітним, доступним спостереженню, сприйманню. Майбутнє вже стелилось їй — вже учувався його дотик — аби тільки не схибила голова (Яків Качура, II, 1958, 34); Капітан підвів похилену голову й просто в очі глянув Ковалеві. Його погляд був прямим і чесним, але вчувався в ньому затамований біль і гіркота (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 229); Весна вчувалася молодій ланковій в усьому: в яскравих барвах, що згасали на заході, в рожевому димку над лугом, ба навіть у льодових бурульках, що вишикувалися вздовж стріхи (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 3); В її голосі вахтерові вчулося щось таке, що він сам раптом посерйознішав (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 539.

Коментарі (0)