УЧИ́НЕНИЙ (ВЧИ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч.
до учинити 1, 3, 4. Він став говорити про нічні арешти,
вчинені гайдамаками (Андрій Головко, II, 1957, 628); Диверсія
в тилу французьких військ, вчинена за розпорядженням
Кутузова, мала неабияке значення для подальшого ходу
баталії (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 300); Кожну
несправедливість, учинену товаришам його по перу,..
відчував він [Ю. Яновський], як власний біль (Максим Рильський,
Веч. розмови, 1964, 194);
// учинена безос. присудк. сл.
— У мене, панове, було учинено ревізію, — тихо,
стримуючи хвилювання, проговорив Рошкевич (Петро Колесник, Терен..,
1959, 269); — Що схвалено на великій Раді у місті
Переяславі — се учинено на віки вічні, за це наші
нащадки нам не раз дякуватимуть (Натан Рибак, Переяславська Рада,
1953, 554).
2. у знач. прикм. Виготовлений на дріжджах. Він добув з торби десяток вчинених, пухких селянських пиріжків (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 15).