в означеннях
Тлумачення, значення слова «ударятися»:

УДАРЯТИСЯ (ВДАРЯТИСЯ), яюся, яєшся, недок., УДАРИТИСЯ (ВДАРИТИСЯ), рюся, ришся, док.

1. Наштовхуючись під час руху на кого-, що-небудь, спричиняти удар, удари. От величезний камінь при березі. Ударяючися об нього, вода викрутила дно, і там тепер глибоко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 401); Балабуха ввійшов у пасіку. Одна бджола вдарилась в його лице, неначе хто її кинув з усієї сили (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Олесь Гончар, II, 1959, 172).

2. Наштовхуючись на кого-, що-небудь, зіштовхуючись з кимось, чимось, зазнавати болю від ударів; забиватися. Марія спіткнулась і з усієї сили ударилась об піч лобом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 116); Бригадир дав Мишуні перше доручення — допомогти кріпильникам. Хлопець так рвонувся, що вдарився головою об покрівлю (Юрій Яновський, II, 1954, 148); — Де ж Іван? — Хай його кат бере! — сердито тріпнула рукою і боляче вдарилася пальцями об.. ослін (Михайло Стельмах, II, 1962, 24);  * Образно. Шумів ліс, іще раз ударилась грудьми об нього буря і вдруге труснула, і втретє загула, дожидаючи своєї пори (Юрій Яновський, I, 1958, 317);  * У порівняннях. Ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь [Петро] ізнов, наче об стіну вдаривсь (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 101);
//  Стукатися (перев. головою) об щось, навмисне завдаючи собі ударів. — Моя ти доленько! Без його Що я робитиму? До кого Я прихилюся? .. — І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась, і трупом пала Під саму браму (Тарас Шевченко, II, 1963, 292); Плутаюсь я між могилами та й плутаюсь. Двічі вдарилась лобом об кам'яні хрести, аж синяки собі понабивала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258); У дарилась об землю ластівка — перекинулась старою бабою та й стала під вікном у Олени (Марко Вовчок, I, 1955, 53).
 Ударитися в (об) груди [руками] — те саме, що Ударити [себе] в (об) груди [руками] (див. ударяти). Сердешна Оксана так вдарилась у груди, та впала в подушки, щоб мати не почула її голосіння (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 442); Палажка так і вдарилась у груди (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 139); Ударитися об (у) поли [руками] — те саме, що Ударити об (у, в) поли [руками] (див. пола). Увійшов у хату, Ударивсь об поли: Лазять діти у запічку Голодні і голі (Тарас Шевченко, II, 1953, 120); Стара Подорожниха вдарилась у поли: — Ой, та куди ж ви так швидко? (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 71); Кинулись [Орлик з Ластівкою] у такі обійми, що навіть дід Дем'ян ударився руками об поли, а бабуся залилась радісними слізьми (Олександр Левада, Драми.., 1967, 168).

3. до кого, розм., заст. Звертатися до кого-небудь звичайно з яким-небудь проханням. З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний, V, 1955, 398); Я вдарилась оце до вас, моя госпоженько: усі люде кажуть, що ви.. багато вже декому запомагали (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 157); — Такий-то був мені сон, козаче! Проходить день, другий — ніяк його не забуду. Ударилась я до ворожки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 68).

4. тільки док., розм. Відправитися, податися куди-небудь. Вдарився я в Крим з чумаками (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 82); Хаєцький, обкрутнувшись на перехресті, вдарився із своїм транспортом на північну околицю станції (Олесь Гончар, III, 1959, 378); Самі вороги доокола, весь світ повний лютих звірів. Мов у темному, страшному лісі заблудила [Маруся] глупої півночі і, куди вдаритися, не знає (Гнат Хоткевич, II, 1966, 95).
 Ударитися бігти — швидко побігти. Яків рвав траву, ламав гілля, вертівся між собаками, одгонився — далі ударився бігти (Степан Васильченко, II, 1959, 64); Ударитися врозтіч — розбігтися у різні боки, утекти. Чимала валка парубків показалася з улиці.. Дівчата вдарилися врозтіч (Панас Мирний, III, 1954, 42).

5. тільки док., на кого. Кинутися на кого-небудь; атакувати когось. Та й затягла [Мотря]: «Ой чумаче, чумаче, хрещатий барвінку!» Дівчата й собі підхопили, а чумаки йдуть та тільки поглядають, а далі як ударяться на нас! Ми врозтіч (Марко Вовчок, I, 1955, 59); Тільки Сивоок мужньо вдарився на ромеїв, сподіваючись пробитись, і таки звалив кількох (Павло Загребельний, Диво, 1968, 287).

6. у що, розм. Почати з захопленням робити що-небудь, займатися чим-небудь. А князь тим часом ударився в історію, почав пояснювати причини, що породили опришківство (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 44); Син теж любив птицю і в дитинстві собі майстрував крила, а тепер для чогось вдарився в невідому політику (Михайло Стельмах, I, 1962, 430); Короткочасна робота вантажником на базі тільки навела його на думку вдаритись у комерцію з картками (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 140).
 Ударитися в горілку (до горілки) — почати пиячити. Ото як народився Христос, так, значить, святому Йосипу досадно стало. Все ж таки жінка його, а дитинча від святого духа. От він у горілку й ударився (Україна сміється, I, 1960, 95); Думав [Мартин Прокопович] — до горілки вдаритись, та чистота душі втримала (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 125); Ударитися в мандри — почати мандрувати. Мені нужда, що вона в мандри вдарилась? (Панас Мирний, III, 1954, 115); Ударитися в сльози (плач, рідко в плачі) — почати плакати. Знов дрочаться діти, поки він [Івась] не удариться в сльози (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 126); Жінка знеможено присіла біля столу, безсила дати раду двом малятам, які на знак протесту проти незрозумілого для них примусу — не лізти до батька, дружно вдарилися в плач (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 236).

7. у що, розм. Впадати у якийсь стан. Не плач, не плач, дівчинонько, не вдаряйся в тугу, Велю тобі заміж іти, бо я знайшов другу (Українські народні пісні, 1, 1964, 286); У гнів, дурень, ударився: ні губами, ні зубами не достане [зірки] (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 65).
Ударитися в образу (амбіцію) — дуже образитися. — Так що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, I, 1954, 299); — Що?! — Кажу — поженимось... Я ж не малолітній, — вдарився Остап в амбіцію (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 263); Ударитися в крайнощі (крайність) — те саме, що Впасти в крайнощі (крайність) (див. крайнощі, крайність). Із промови д. Глушкевича.. можна би догадуватися, що в таку крайність ударилися ті молоді люди з властивою всім малоосвіченим людям категоричністю тому лише, що перед тим держалися іншої крайності (Іван Франко, XVI, 1955, 348).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 390.

Коментарі (0)