УДА́РНИЦТВО, а, сер. Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами. Сафарову завжди була ясна кінцева мета цієї боротьби з морем, соцзмагання й ударництва, боротьби за кожну нову свердловину (Олесь Донченко, II, 1956, 93); У другій половині 1929 р. соціалістичне змагання почало переходити від початкових форм до вищих. З ініціативи комсомольців виникло ударництво, яке швидко поширилось по всій Радянській країні (Історія УРСР, II, 1957, 345).