в означеннях
Тлумачення, значення слова «удатний»:

УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е.

1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний. — Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, — се матері втіха від бога, а не син! (Марко Вовчок, I, 1955, 200); Один, ще змалку вдатний, Шпак у Щиглика співать навчився (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 41); В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 121); Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 79);
//  до чого, на що, а також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного. А дід дуже був вдатний рибу ловить (Україна сміється, I, 1960, 320); Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! (Панас Мирний, I, 1949, 163); — Я не вдатний до науки й буду господарем! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 268); [Оля (сміється):] До загсу? Ще втечеш, гляди, з весілля. Ні разу не сказав мені: люблю. Не вдатний ти до справжнього кохання (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 79);
//  Гарний у всіх відношеннях — вродливий, міцний, здоровий. Марко виходить з-за столу, розправляє плечі, розмахує руками, земля під ним точиться, удатний такий молодець, показний хлопець (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 170); [Старшина:] Ти, дурочко, подумай краще, чим же я не вдатний з себе? (Марко Кропивницький, I, 1958, 512); — Один ти, Явтуше, на цілому білому світі. Не який там удатний, і стражденний, і нещасний, але мій... (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 205).

2. Який закінчився удачею; успішний. Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (Нечуй-Левицький, I, 1956, 618); Вчора був у мене день не з дуже вдатних (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334).

3. Який цілком відповідає певним вимогам. Вони [генеральні репетиції] виходять кращі і вдатніші, ніж концерти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); Сердечно дякую за Ваш [О. Кобилянської] лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка, V, 1956, 328).

4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний. Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 124); Скоро вже перестають задоволяти [задовольняти] звичайні слова, співаки починають добирати щось моцнішого [чогось міцнішого] — і при вдатній присоленій римі вибухає корчма реготом, мов десь вистрілили з гармати поблизу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 416).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 391.

Коментарі (0)