УДЕРЖА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
удержавити;
// удержавлено, безос. присудк. сл.
Київські стаціонарні театри у ті роки [1919—1920] було
реорганізовано і удержавлено (Мистецтво, 1, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 392.