в означеннях
Тлумачення, значення слова «удержувати»:

УДЕРЖУВАТИ (ВДЕРЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УДЕРЖАТИ (ВДЕРЖАТИ), жу, жиш, док., перех.

1. Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. Таке слизьке, таке слизьке, що й обома не вдержиш (Номис, 1864, № 14233); Малий хлопець.. не вдержав кухля в руках, упустив та й розбив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 361); Мене чиїсь схопили руки, але не вдержали... Я впав... (Володимир Сосюра, II, 1958, 417);
//  Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь. Нартал хапає зо стола кухля і заміряється на Крусту. Люцій удержує його за руки, Круста нагинається під стіл (Леся Українка, II, 1951, 405); Кінь гарний, расовий, басує, що й не вдержиш, сказано — огир (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Ганна наче знала, що буде: вона дітей удержала, щоб не кинулись перше Оленки до коханого їх дядька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285); Метушилися з дрючками люди, ганяючись за бугаєм. — Направляй сюди, — відважно кричав Охрім, розмахуючи віжками. — Я його.. удержу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114).

2. тільки недок. Бути опорою чому-небудь; підтримувати. Ми у сьомій лаві.. Вздовж грудей забою — транспортер з комбайном. Відкриту покрівлю над ними вдержують широкі стальні верхняки (Наука і життя, 11, 1964, 31).

3. Тримати в певному положенні. Голова його не держалася на в'язах, як він не мотав нею, як не силкувався вдержати (Панас Мирний, III, 1954, 94).
Удержувати (удержати) рівновагу — те саме, що Утримувати рівновагу (див. рівновага). Сідав [Славко] на ослін і передовсім намагався вдержати рівновагу, бо безногий ослін хилитався (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229).

4. Стримувати, витримувати дію, напір чого-небудь. Тільки надвірні двері вдержували ту силу води, що так би й линула в хату, скоро двері відчинилися б (Борис Грінченко, ї, 1963, 419);
//  перен. Стримувати прояв чого-небудь (плачу, сміху і т. ін.), якесь висловлення, слово тощо. Галя, сидячи в кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючи вдержувати сльози, що так і сипалися з карих оченят і текли по білому схудлому видочку (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 72); Олеся ледве вдержала сміх, аж губи прикусила (Нечуй-Левицький, III, 1956, 58); — Здоров, Самсоне! Твоя мила Тебе вітає! — Тая мова Самсона серце вкрай вразила, Не вдержав він гіркого слова (Леся Українка, I, 1951, 339).
 Удержати язика: а) промовчати. Ну, нехай тепер сама на себе ремствує [Катря], коли ображена Соломія сказиться і не вдержить свого язика... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 165); б) стриманіше висловитися. Балабуха схаменувся, що він говорить не в академії, а в сільській церкві перед мужиками, й вдержав язика... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 62); Удержувати (удержати) язик (язика) [за зубами (на прив'язі)] див. язик.

5. Змушувати кого-небудь залишатися, перебувати де-небудь; не відпускати. [Феноген:] Не знаєте ви тата! Ніхто його не вдержить в ліжку, поки ноги дибають (Карпенко-Карий, II, 1960, 371); — Не вередуй! — крикнув [Квасюк жінці]. — Через тебе наймички не вдержиш. Щомісяця нова (Борис Грінченко, II, 1963, 262); Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові, але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе, коли перед ним відкривається океан! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326);
//  Зберігаючи, підтримуючи чиє-небудь кохання, прихильність, не допускати розриву. — Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене (Іван Франко, IV, 1950, 354); Вона бачила, серце її правду казало, що не вдержати їй уже Чіпки біля себе, що йому остогидло таке життя (Панас Мирний, I, 1949, 398).

6. Змушувати кого-небудь утриматися від якихось дій, вчинків і т. ін. Було тут військо волонтирі [волонтерів], То всяких юрбиця [юрба] людей.. Чи вкрасти що, язик достати, Кого живцем чи обідрати, Ні сто не вдержить їх гармат (Іван Котляревський, I, 1952, 188); — Що хоч звели, на край світа пошли... та нема на світі такої сили, щоб мене вдержала від любові до тебе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 337); [Сербин:] Вона тика скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (Степан Васильченко, III, 1960, 23).

7. Зберігати цілим, не витрачати. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); — Життя через них.. немає, — аж скрикнув Грицько. — Нічого в хазяйстві не вдержиш за ними [кріпаками].. Так і держи все під запором (Панас Мирний, I, 1949, 306);
//  перен. Зберігати незмінним, підтримувати у тому ж стані, положенні. Щоб хоч скільки-небудь удержувати свій престиж між слухачами, приватних розмов уникали [вихователі] з ними (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 191); Нехай Еней сідла Рутульця, Нехай спиха Латина з стульця, Нехай поселить тут свій рід. Но тілько щоб Латинське плем'я Удержало на вічне врем'я Імення, мову, віру, вид (Іван Котляревський, I, 1952, 292); Гордій.. вкидався увесь у клопіт про Ганнине здоров'я, змагався з нею за те, що вона не береже його, бажаючи хоч яким-небудь способом удержати своє єдине добро — її вроду — на можливо довгий час (Борис Грінченко, II, 1963, 90);
//  Не віддавати ворогові (місто, позицію і т. ін.), не відступати. Удержувати переправу;
//  Змушувати перебувати когось, щось в якому-небудь стані, положенні. Щоб удержати в покорі рабів і неімуще населення, потрібна була спеціальна збройна сила, яка замінила б собою колишнє племінне ополчення (Історія СРСР, I, 1956, 11); [Анна:] Трудно вдові самотній вдержати в господі той лицарський порядок, що потрібен для честі дому (Леся Українка, III, 1952, 403).
 Удержувати (удержати) в голові — думати, пам'ятати про що-небудь. Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова, а коли, може, й чув, то ще, певно, в той час, коли пам'ять його не могла довше як годину вдержати в голові ніякої споминки (Іван Франко, II, 1950, 78); Удержувати (удержати) в таємниці — те саме, що Тримати в таємниці (див. таємниця).

8. рідко. Не віддавати, не сплачувати, відраховувати (перев. гроші).

9. тільки недок., діал. Забезпечувати засобами для життя; утримувати. Була то.. проста перекупка, що з свого нужденного зарібку удержувала п'ятеро власних дрібних дітей (Іван Франко, III, 1950, 49); — Син має тебе вдержувати та й похорон тобі справити, бо я йому найбільше відказав [майна] (Лесь Мартович, Тв., 1954, 85).

10. тільки недок., діал. Мати за власність який-небудь заклад.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 392.

Коментарі (0)