в означеннях
Тлумачення, значення слова «удоволений»:

УДОВО́ЛЕНИЙ (ВДОВО́ЛЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до удовольнити 1—3. Ми з товаришем одягнулись та загримувались жебраками-п'яницями.. Нам подавали копієчку.., а сторожі виганяли нас з перону станції. І що гірше з нами поводилися, то більше було вдоволене акторське почуття (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 50); Глущук, вдоволений тим, що довідався про добру новину, спішив порадувати свою Катерину і сусідів з Села, Руського (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 95); Купка трісочок уже розгорілася, почали обгоряти й товщі шматки дерева. Людина була вдоволена з своєї роботи. Підвелася, шукаючи обабіч пальних речей (Юрій Яновський, II, 1958, 155); Коли взявся, то вже його не відірвеш, до пізньої ночі звідти [з роботи] не відкличеш, прийде потім, як вичавлений, проте вдоволений, що діло своє зробив (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 280).

2. у знач. прикм. Який відчуває удоволення (у 2 знач.); який удовольнився чим-небудь. Андрій Маркович зареготався, удоволений (Степан Васильченко, II, 1959, 81); Я віддалася «приватній філософії», щоб казати вже словами доброї Марко, і живу собі спокійно, цілком удоволена (Ольга Кобилянська, I, 1956, 249);
//  Який виражає удоволення. Хатні дивилися на Захара вдячними, вдоволеними очима (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 267); Відразу його похмуре лице стало вдоволеним (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 124); — Оце так всадив! — в захваті загомоніла молодь. — Ось так влучати — повчитися треба! Біля гармати ще довго стояв вдоволений гомін (Олесь Гончар, II, 1959, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 396.

Коментарі (0)