в означеннях
Тлумачення, значення слова «уганяти»:

УГАНЯТИ 1 див. вганяти 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 373.

Коментарі (0)

УГАНЯТИ 2 (ВГАНЯТИ), яю, яєш, недок. і рідко УГНАТИ (ВГНАТИ), ужену, уженеш, док., розм.

1. за ким — чим. Бігти, гнатися. Аж до нього козак промовляв: «Старий татарине бородатий, Чого ти за мною уганяєш?» (Думи та історичні пісні, 1941, 21);  * Образно. Давно колись, кажуть, на острів той дикий прибув чоловік з невідомих країв. Десь доля лихая вганяла за ним по всім світі, що він не знайшов ніде інде притулку (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 158);
//  за чим, перен. Прагнути, домагатися чого-небудь. [Золотницький:] Не будь нерозумний і не вганяй за дурницями. Цяцьками бавишся та бармами позлотистими! (Борис Грінченко, II, 1963, 533); — Інший іще скаже, що такий чоловік, як твій панотець, уганяє за славою! Химера! Слави треба мирові, а не тому, хто славен (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 196).

2. за ким. Бігати, упадаючи, залицяючись. [Мати:] Не випадає за парубком так дівці уганяти (Леся Українка, III, 1952, 225); : — За той час бавтеся добре та й не вганяйте дуже за дівчатами, — сказала й погрозила йому пальцем (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264).
Уганяти коло роботи, розм. — працювати з запалом, з завзяттям. Він почав уганяти і кидатися коло роботи, мов коло своєї (Іван Франко, V, 1951, 333).

3. Підніматися вгору. Сумно чорніє город між зеленими вербами ..Тільки що соняшники некохані, непрохані ростуть собі, уганяють одно перед другим вище та вище... (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Орел високо вгору вганяє (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 373.

Коментарі (0)

УГАНЯТИ 3 (ВГАНЯТИ), яю, яєш, недок. і рідко УГНАТИ (ВГНАТИ), ужену, уженеш, док., розм. Те саме, що заганяти2 2. [Харитина:] А, бодай він тобі луснув! Вже й підошов не чую: так угнали (Карпенко-Карий, I, 1960, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 373.

Коментарі (0)