в означеннях
Тлумачення, значення слова «угасати»:

УГАСАТИ (ВГАСАТИ), аю, аєш, недок., УГАСНУТИ (ВГАСНУТИ), ну, неш, док.

1. Переставати горіти, жевріти або світити, світитися; гаснути, згасати, потухати. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає (Тарас Шевченко, I, 1951, 262); У одному тілько здоровенному будинку, посеред міста, світло не вгасало і досі (Панас Мирний, I, 1954, 364); Тарас уже не озирався на заграву. Пожежа потроху вгасала (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 34); На сході вгасали зорі, близився світанок (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 145);  * Образно. В серцях у наших слово Леніна горить і не вгаса (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 49).

2. перен. Припинятися, закінчуватися. Між сватами не вгасає суперечка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 46);
//  Припиняти своє існування. В селах Живан чув немало розмов про воду, чув нарікання, що висихають маленькі річки, вгасають джерела (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 318);
//  Ставати слабішим, зникати. [Андромаха:] Якби ти тільки їх [слів] не вимовляла і не труїла нас, то й не було б лихої правди. Не вгасав би дух (Леся Українка, II, 1951, 264); При цій думці вгасала посмішка, холод поліз під одяг (Іван Ле, Україна, 1940, 359); Він [Тарас Бульба] був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (Олександр Довженко, I, 1958, 269);
//  Затихати (про звуки). Крики ненависті, злоби, цікавості і жорстокості супроводжували їх, то зростаючи, то вгасаючи. Часом вони йшли серед мертвої тиші (Олександр Довженко, I, 1958, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 374.

Коментарі (0)