в означеннях
Тлумачення, значення слова «угода»:

УГО́ДА (ВГОДА), и, жін.

1. Взаємна домовленість про що-небудь. — Годі співати, співак. — А от не покину, — розсердився Терентій. — Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (Олександр Довженко, I, 1958, 413); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгодг вони розділилися господарством (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 35).
 Приставати на угоду див. приставати.

2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов'язання щодо чого-небудь. [Хмельницький:] Хан і мурзи гомоніли довго. І змушені були скласти угоду з нами (Олександр Корнійчук, I, 1955, 228); Радянська Україна на виконання економічних угод між Радянським Союзом і зарубіжними країнами поставляє велику кількість і різноманітну номенклатуру виробів на експорт (Комуніст України, 9, 1967, 18);
//  Згода між ким-небудь на основі якоїсь вигоди. Марксист, який.. забуває свої обов'язки тепер, коли селянство іде на угоду в буржуазією, перетворився б у дрібного буржуа (Ленін, 31, 1973, 132); Петрушевичу легше було приймати з рук Денікіна галицьке губернаторство у складі «єдиної, неділимої», ніж пристати на угоду з Пілсудським (Михайло Стельмах, II, 1962, 48).
Джентльменська угода див. джентльменський.
Угода з совістю — вчинок, який суперечить власним переконанням. — Ех, тату, тату, — з жалем зітхнув Олексій, — вчините погане, а я повинен йти на угоду з совістю (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 26).

3. заст. Згода. Пильно батько їй у вічі поглянув. — А що се хвалиш, — змовив, — неначе б зятя? — Як воля божа та твоя вгода, мій голубе! — одкаже йому тихо [мати] (Марко Вовчок, I, 1955, 201);
//  Догода. — Говори! Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Марко Вовчок, I, 1955, 187); Зять мусив змовчувать: робив усяку угоду Джері, бо він був у приймах і постерігав, що Джеря п'є з горя (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 377.

Коментарі (0)