в означеннях
Тлумачення, значення слова «уява»:

УЯ́ВА, и, жін.

1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою — реальному і уявному (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (Мистецтво кіно, 1955, 48);
//  Думка, свідомість, фантазія. Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 243); Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Іван Франко, IV, 1950, 28); Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (Павло Грабовський, I, 1959, 462); Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 28); І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); Робочий стіл. В уяві — моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген — чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Любов Забашта, Вибр., 1958, 51).
 Залишатися (залишитися, зоставатися, зостатися) в уяві див. залишатися, зоставатися; Підноситися (піднестися) в уяві див. підноситися; Складається (склалася) уява див. складатися; Складати (скласти) уяву див. складати; Спливати (спливти) в уяві див. спливати.

2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ. [Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 545.

Коментарі (0)