УКА́ЖЧИК, а, чол., розм. Особа, яка вказує іншим, що і як робити, яким чином діяти. — Ось йому!.. Зась!.. Який він мені укажчик?.. Ніхто тепер до мене не мішайся... Я сама собі — голова... (Панас Мирний, IV, 1955, 57).
УКА́ЖЧИК, а, чол., розм. Особа, яка вказує іншим, що і як робити, яким чином діяти. — Ось йому!.. Зась!.. Який він мені укажчик?.. Ніхто тепер до мене не мішайся... Я сама собі — голова... (Панас Мирний, IV, 1955, 57).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 414.