в означеннях
Тлумачення, значення слова «укладати»:

УКЛАДАТИ 1 (ВКЛАДАТИ), аю, аєш, недок., УКЛАСТИ (ВКЛАСТИ), аду, адеш, док., перех.

1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6);
//  Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу. Вона почала вкладати свої речі, щоб завтра виїхати (Леся Українка, III, 1952, 575);
//  Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку. Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи, приладнував шапку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 78); Колгоспівська бригада будівельників допомогла укласти сволоки (Олесь Донченко, V, 1957, 117);
//  Будувати що-небудь, складаючи з окремих частин. Добра сотня козаків працювала на будовах, укладаючи розпочаті зруби (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 284).
 Укладати волосся (коси і т. ін.) — причісувати волосся певним чином; робити зачіску. Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся,.. примірювала сукні, чистила й формувала нігті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 90).

2. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь лягти для сну, відпочинку і т. ін. Марія ніжно вкладала сонну Тамару на збиті нею батькові подушки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 485); Чайчиха.. уклала на гарячу житню постіль малечу, щоб їхні тільця пройшли розімлілим духом пашні (Михайло Стельмах, I, 1962, 210); Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і викликала лікаря (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 334).

3. тільки док., розм. Убити. Сивий запорожець Безвухий уже чотирьох шляхтичів пишних шаблею вклав (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 57); Я бій з фашистами веду — уклав я їх немало (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 148).

4. перев. док., розм. Їсти; дуже багато з'їсти. — Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 268); — Бач, проклятий бурсак! — скрикнув [Шестірний].. — Уклав за двох, та мерщій і навтьоки! (Панас Мирний, I, 1954, 331).
Укласти в копи, заст. — дуже багато з'їсти. Бонковський уклав у копи півпоросяти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 99).

5. тільки з початковим у. Офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови, складати (угоду, союз і т. ін.). Папа римський.. хотів укласти союз з татарськими ханами, щоб.. підкорити Русь папству (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 579); Укласти договір про соціалістичне змагання.

6. тільки з початковим у. Складати, упорядковувати (словник, збірник і т. ін.), створювати що-небудь певним чином. На те людям книги мудрі укладали, Щоб людськії страсті вони гальмували (Іван Франко, XI, 1952, 321); При аналізі словників дожовтневого часу слід пам'ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб'єктивні смаки.., а й класові, групові інтереси (Максим Рильський, IX, 1962, 125).

7. тільки з початковим у. Накреслювати, намічати (план і т. ін.). Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю.. Вони [Раїса і о. Василь] укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323);
//  Робити здогади, намагатися передбачити. Мати уважно наглядає за коханням своєї донечки. Її стара, розважлива голова, котра має так багато досвіду з життя.., укладає наперед, яке має бути життя її дитини (Іван Франко, XVI, 1955, 55);
//  Проводити певним чином. Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Микола Зеров, Вибр., 1966, 342).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 416.

Коментарі (0)

УКЛАДАТИ 2 див. вкладати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 417.

Коментарі (0)