в означеннях
Тлумачення, значення слова «укол»:

УКО́Л, у, чол.

1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (Павло Тичина, I, 1957, 270); Білозуб міцно потер рукою щоку, відчув легенькі уколи щетинок (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 70);  * У порівняннях. Раптом він кинувся на кріслі, мов від уколу (Іван Франко, VI, 1951, 258).

2. перен. Слова, вчинок, що прикро вражають, ображають. В серці я на все життя Болючий той укол поніс... (Іван Франко, XI, 1952, 428).

3. Підшкірне, внутрішньом'язове і т. ін. впорскування лікувальних речовин; ін'єкція. Лікарка забинтувала рану, зробила хворому укол (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17); Оля вже витирала місце для уколу ваткою, намоченою в спирті (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 314).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 419.

Коментарі (0)