УКОЛУПНУ́ТИ (ВКОЛУПНУ́ТИ), ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до уколупувати. — Біда мужикові, — з співчуттям промовив рибалка. — Уже й земля є, а п'ятьма пальцями не вколупнеш її (Михайло Стельмах, II, 1962, 238).
УКОЛУПНУ́ТИ (ВКОЛУПНУ́ТИ), ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до уколупувати. — Біда мужикові, — з співчуттям промовив рибалка. — Уже й земля є, а п'ятьма пальцями не вколупнеш її (Михайло Стельмах, II, 1962, 238).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419.