УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш,
недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), аю, аєш, док.,
перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось;
набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не
було цього — ..не ходили самі медку вколупати? (Степан Васильченко,
III, 1960, 96).
♦ Уколупав би серця [свого] див. серце.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419.