в означеннях
Тлумачення, значення слова «українці»:

УКРАЇ́НЦІ, ів, мн. (одн. українець, нця, чол.; українка, и, жін.). Один із трьох східнослов'янських народів, що нині становить основне населення Української РСР. — Ви самі українець і, здається, херсонський, земляк моєї мами? — спитала Маруся (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 14); Вона про братство й дружбу говорила,.. Про день новий Шевченкових дітей І про поета, що в гіркому віці, У тьмі гнітючій царської неволі Єднав серця грузинів, росіян І українців (Максим Рильський, III, 1961, 107); Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (Олесь Гончар, IV, 1960, 9); — На мене величезне враження справив наказ Червоної Армії, підписаний Леніним, де писалось, щоб Червона Армія, йдучи на Україну, була захисницею і українців, і української культури (Михайло Стельмах, II, 1962, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 423.

Коментарі (0)