УКРІ́П 1, укро́пу, чол., розм. Те саме, що кріп. Галина поставила на стіл велику миску смачної юшки, заправленої пережареною цибулею та посипаної молодим укропом (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 115).
УКРІ́П 2, укро́пу, чол., діал. Окріп.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 425.