УКРУЧУВАТИ 1 (ВКРУЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКРУТИТИ (ВКРУТИТИ), учу, утиш, док., перех.
1.
Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось. — Та й
малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. Та як
укрутить [кравець] у хвіст руку — і давай міряти
[Вовка] аршином! (Україна сміється, I, 1960, 118);
//
Закручуючи, прив'язувати. Прив'язав його плечима до того
стовпа. Добре вкрутив його (Словник Грінченка).
2. Прикручуючи, зменшувати світло, звук і т. ін.
(у лампі, приймачі тощо). Лежала [Явдошка] на
лежанці й чекала. Хоч знала, що ждати доведеться довго,
лампи не погасила, а лише вкрутила гніт (Олександр Підсуха,
Віч-на-віч, 1962, 85); Петро Сидорович на моє запитання
довго мовчав. А тоді переміряв неквапливими кроками
кімнату, трохи вкрутив динамік і мовив: — Це
цікавий чоловік (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 210).
♦ Вкрутити роги див. ріг; Укрутити в'язи — те
саме, що Скрутити в'язи (див. в'язи). Що вам сказати
доброго? — Про себе одно тілько: ніколи та й ніколи,
бодай тому ніколи укрутив в'язи який-небудь добрий
випадок! (Панас Мирний, V, 1955, 402); Дєдя [батько] казали,
що укрутили би жайворонкам в'язи за тото [те], що
дитині ворожать жайворонячу долю, а мати до дитини
лебеділи (Марко Черемшина, Тв., 1960, 291); Укрутити хвоста
див. хвіст.