УКРИТТЯ́ (ВКРИТТЯ́), я, сер.
1. Дія за значенням укрити і укритися. Феодальний замок під час воєнної небезпеки був місцем укриття навколишнього населення (Археологія, 8, 1953, 26).
2. тільки з початковим у. Місце, яке служить або
може служити кому-, чому-небудь захистом,
прикриттям. Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися
Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Леонід Первомайський,
Дикий мед, 1963, 245);
// Спеціальна споруда, окоп і т. ін.,
зроблені для захисту людей, техніки від бомб, снарядів
тощо. Десь в укриттях озивалися окремими пострілами
важкі далекобійні гармати (Ле і Левада, Південний захід, 1950,
341); Тепер уже й полігона нема, і безмежні степові
його простори нині вільно відкриті для чабанських отар,
і Тоня, заглибившись в ті простори далеко, надибує
часом лише на міцні укриття у землі (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 317).