в означеннях
Тлумачення, значення слова «укривати»:

УКРИВАТИ (ВКРИВАТИ), аю, аєш, недок., УКРИТИ (ВКРИТИ), ию, иєш, док., перех.

1. Накладати, натягати зверху на кого-, що-небудь якесь накриття для тепла, захисту від чогось. Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Дядьки в кудлатих чабанських шапках товпляться край дороги, вкривають брезентом дерев'яного воза (Олесь Гончар, II, 1959, 11); Сяк-так старі удвох затопили піч, укрили її [Марусю] кожухами... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); Джантемирові коні прийшли до фінішу змилені та втомлені. Джигіти одразу вкрили їх повстяними попонами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 322);  * Образно. На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева... (Андрій Головко, I, 1957, 156).

2. Розміщуючись на якомусь просторі, покривати, заповнювати його. Лиман човни вкрили (Тарас Шевченко, I, 1963, 66); Виїхали на узлісся, аж людська юрма усе поле вкрила (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 163);
//  Устилати шаром, густо покривати поверхню чого-небудь (про сніг, пил і т. ін.). Свіжий перший сніг укрив гори й долини ніби тонким дорогим полотном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 300); Брильянти рос укрили луг шовковий, відбились верби в дзеркалі ріки (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 81);  * У порівняннях. Вишні цвіли так рясно й буйно, неначе вкрив їх пухнастий сніг... (Юрій Яновський, II, 1954, 143);
//  Заволікати, застилати, затягати що-небудь (про хмари, туман і т. ін.). Хуга завила Сумна та зла: Все небо вкрила Білява мла (Павло Грабовський, I, 1959, 287); На хвилину хмарка вкрила місяць. Село поринуло в темряву (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 10);
//  Густо рости, квітнути, покриваючи собою що-небудь (про рослинність). Густим килимом вкривають теплу землю фіалки (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 302); Стареньку стріху мох укрив зелений (Іван Франко, XIII, 1954, 52);
//  Виступати, з'являтися суцільно або густо (на обличчі, тілі і т. ін.). Тарас спинився. Піт укривав йому великий лоб (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 216); Солдати, що йдуть зі мною поруч, озираються, обличчя їм вкриває блідість (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 67); Галя чула, як у неї серце зразу чогось забилося і густа краска вкрила лице (Панас Мирний, IV, 1955, 141); Настане час, зів'януть очі, і зморшки вкриють це чоло (Володимир Сосюра, II, 1958, 95).

3. Робити дах або яке-небудь інше накриття над будівлею і т. ін. Йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Григорій Косинка, Новели, 1962, 168); Нова хата стояла вже майже готова — біла, чиста, весела, як свято. Почали вкривати її легким, черепичним дахом (Олександр Копиленко, Хата хлопчика.., 1957, 15); Відкладував [відкладав] Хома під осінь хату вкрити, Та на зиму ввійшов в некриту хату жити (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 183).

4. Ховати від кого-, чого-небудь, роблячи непомітним. У гущині непроглядній, в западині скель прямовисних Судна свої укриває [Еней] (Микола Зеров, Вибр., 1966, 230);
//  Надавати притулок кому-небудь, допомагати сховатися тому, кого переслідують. — Ігумен приняв [прийняв] мя [мене] милосердно і укривав в сій кімнаті (Іван Франко, VIII, 1952, 143);
//  Охороняти, уберігати, рятувати від чогось. І хто заступить? Хто укриє Од зла людського в час лихий? (Тарас Шевченко, II, 1963, 259); Від спек, від бур свої квітки Укриють в затишку садки (Павло Грабовський, I, 1959, 487); — Хто укрив людей від муки, Де той смілий богатир? (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 20);
//  Приховувати, утаювати що-небудь від когось. Тяжко мені було укрити своє зворушення перед паннами (Іван Франко, III, 1950, 103).

5. Розлягатися з силою в кінці чийогось виступу, висловлювання, промови і т. ін., заглушаючи їх (про вигуки, оплески і т. ін.). Схвальні вигуки вкрили слова Букана (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 118); Буря оплесків укрила Костеві слова (Олесь Донченко, I, 1956, 71).
Мокрим рядном укрити див. рядно; Укривати (укрити) ганьбою (неславою, соромом і т. ін.) — якимись діями, вчинками накликати на себе або на кого-, що-небудь ганьбу, безчестя, сором. [Годвінсон:] Час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити, бо тут її неславою вкривати усякий блазень може безборонно (Леся Українка, III, 1952, 69); Не вкрив ганьбою я лиху громаду вашу. Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, Але до зрадницьких не долучився [прилучився] лав (Микола Зеров, Вибр., 1966, 387); Укривати (укрити) кістками шлях див. кістка; Укривати (укрити) славою — робити прославленим, знаменитим себе або кого-, що-небудь. Волиняни, які були прославленими воїнами, часто виступали проти турків, татар та вкривали славою українську зброю (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 8); Я чую: пошепки десь розмовляють Стареньких двоє — і одно ввесь час Повторюють ім'я якесь ласкаве, Дитяче... Може, саме те ім'я, Що вкрило славою їх скромну хату (Максим Рильський, II, 1960, 204); Безсмертною славою вкрила себе підпільна комсомольська організація.. «Партизанська іскра» (Радянська Україна, 25.I 1969, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 423.

Коментарі (0)