в означеннях
Тлумачення, значення слова «улягатися»:

УЛЯГАТИСЯ (ВЛЯГАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УЛЯГТИСЯ (ВЛЯГТИСЯ), уляжуся, уляжешся; мин. ч. улігся, уляглася, лося; док.

1. Лягати, влаштовуватися для сну, відпочинку і т. ін. Мати й дочка уляглися поруч на полу й тихо зашепотіли про щось між собою (Степан Васильченко, I, 1959, 200); Я взяв Рекса за ремінець, наказав йому лежати спокійно, і Реке слухняно влігся на траву (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 166);  * У порівняннях. Курява і дим клубочились над станцією, наче зловісна хмара. Окремі її частини важко перевалювались, немовби улягаючись зручніше, і повільно осідали (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 221).

2. Розташовуватися, поміщатися яким-небудь чином (про предмети). Бочку добре струшують, щоб огірки щільно вляглись, прикривають їх останньою третиною прянощів і закупорюють (Українські страви, 1957, 407);
//  Злягатися, ущільнюватися. Коли зупинилась метіль, трохи потепліло і сніг улігся, то ми вилазили на хату аж до димаря і звідти спускались на саночках (Збірник про Кропивницького, 1955, 19); Прибиті дощем і притоптані війною борозни майже зовсім уляглися (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 10);
//  Переставати висіти в повітрі, осідати (про куряву, пил і т. ін.). Курява на вулицях вляглась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 276); Стовпи пилюги [у залі] ще не вляглися (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 257);
//  у що, перен. Мати ту чи іншу форму вираження, відповідаючи чомусь. Вона, Яринка, ніколи не дослухається чиєїсь думки. Мабуть, тому, що має власну. Її не бентежить, що та думка часом не влягається в звичну, прийняту всіма мірку (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 75); Помиляється теорія, яка свідчила, буцімто всі українські пісні влягаються в один лад (Літературна Україна, 25.VI 1968, 2).

3. перен. Ставати менш сильним, стихати, припинятися (про явища природи). Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Іван Котляревський, I, 1952, 159); М'який лапастий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (Іван Микитенко, II, 1957, 289); Вітер улігся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 470);
//  Слабшати, зникати (про рух), затихати (про звуки). Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 109); Стрілянина зовсім уляглася, запала тиша (Яків Баш, Надія, 1960, 345);
//  Проходити, минати (про почуття і т. ін.). Заспокоюється серце, дівоча туга влягається, — Катерина сміється вже з своїх страхів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 51); Збудження Сенькове влягалося, рум'янець з обличчя почав сходити (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 213); Пристрасті в нас уляглись (Іван Франко, XIII, 1954, 306); Хай посердиться чоловік, злість перекипить, вляжеться, тоді він сам заговорить (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 443).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 433.

Коментарі (0)