в означеннях
Тлумачення, значення слова «ум»:

УМ, а, чол. Те саме, що розум. Роботящим умам. Роботящим рукам Перелоги орать. Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Тарас Шевченко, II, 1963, 386); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури — от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Максим Рильський, IX, 1962, 15); Соціалізм, про який мріяли кращі уми людства і неминучість якого провістили основоположники марксизму, став у нашій країні реальною дійсністю (Комуніст України, 3, 1965, 25).
Брати на ум див. брати; Виживати (вижити) з ума — те саме, що Виживати (вижити) з розуму (див. виживати). Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. — Старий став — з ума вижив... (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Як не кричав Софрон, Митрич таки переконав людей, що.. треба заходжуватись біля перебудови, а Софрон уже вижив із ума (Петро Панч, II, 1956, 77); Добирати (добрати) ума див. добирати; Доводити (довести) до ума див. доводити; Заднім умом жити див. задній; Звихнутий умом (з ума) див. звихнений; Звихнутися умом (з ума) див. звихнутися; Зводити (звести) з ума див. зводити; З ума не сходити (не йти і т. ін.) — те саме, що Не сходити (не виходити, не йти і т. ін.) з думки (див. думка). Мені він усе з ума не сходить, все перед очима (Панас Мирний, I, 1954, 81); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками — важко й солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Набиратися (набратися) ума (уму-розуму) — те саме, що Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) (див. набиратися). — Хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 104); — Нам треба хати-читальні, щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 201); Читати Горького, слухати Горького — уму-розуму набиратись! (Комуніст України, 3, 1968, 80); Наводити (навести) на ум див. наводити; Навчати (вчити, навчити) уму-розуму — учити поводитися, діяти розумно, відповідно до усталених правил, звичаїв. Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 113); — Може й навчать його [Юрка] там уму-розуму (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 412); На умі — на думці, у думках. — Вона має щось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19); [Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця — і за те я його люблю! (Марко Кропивницький, I, 1958, 74); — Я, Семене, людина проста. У мене що на умі, те й на язиці. Може, це й не подобається кому, я не знаю (Гнат Хоткевич, I, 1966, 123); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 18); На ум класти — запам'ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 203); Не вашого (твого, його і т. ін.) ума діло див. діло; Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось, займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам'ятовується, не сприймається щось; [Не] при [своєму] умі — те саме, що [Не] при [своєму] розумі (див. розум). Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі (Марко Вовчок, I, 1955, 84); Завданням його життя було — знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з грошима і т. ін. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); Несповна (не повно) ума — те саме, що Несповна розуму (див. несповна). — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?.. — І справді, — вхопився пан за те слово, — не повно в неї ума було! (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Прикидати (прикинути) в умі див. прикидати; Приходити на ум див. приходити; Рішатися (рішитися) ума див. рішатися; Своїм (чужим) умом жити — те саме, що Своїм (чужим) розумом жити (див. розум). — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум. — І складно й жалібно. Хто це тобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїм умом живу (Олесь Гончар, II, 1959, 55); Собі на умі хто — хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Він показав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі... (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 201); Спадати (спасти, спливати, сплисти, спливти, сходити, збрести) на ум - з'являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 42); Чогось мені спала, на ум та гадюка, що я бачив в березі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 97); Сходити (зійти) з ума див. сходити; Тримати в умі див. тримати; Узяти на ум див. узяти; Узятися за ум — те саме, що Узятися за розум (див. розум); Ума вивідувати (вивідати) у кого, заст. — намагатися дізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т. ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 388); Ума не зібрати; Ума не прикласти: а) не дати собі ради, не могти вирішити щось. Радились люди,.. що їм у такій біді робити? Радяться і ума не зберуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 43); б) не могти здогадатися, зрозуміти; Ума палата див. палата; Ум відстарів див. відстаріти; Ум за розум заходить (зайшов) у кого — втрачається здатність розумно, тверезо мислити, діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 234); Умом зносити (знести) див. зносити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 435.

Коментарі (0)