в означеннях
Тлумачення, значення слова «умерлий»:

УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умерти. Близько ліжка своєї умерлої неньки І дівчаткой хлоп'яточко, дітки маленькі, Усміхаючись, спали в колисці удвох. Мати, чуючи смерть, їх укрила обох (Леся Українка, IV, 1954, 265);
//  у знач. ім. умерлий, лого, чол. Небіжчик, покійник. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці [мерці] за правдою встають. То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани залиті (Тарас Шевченко, I, 1963, 241); Тремтячими від нервового напруження руками почав [Марусяк] стягати з умерлого ремінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 291);  * У порівняннях. Микола Прач ішов селом, мов сновида, а жінка йшла за ним, ридаючи та заводячи, мов за вмерлим (Іван Франко, I, 1955, 363).
 Ні живий ні вмерлий, рідко — те саме, що Ні живий ні мертвий (див. живий). — Жінка в плач, діти в плач, а я став ні живий ні вмерлий (Лесь Мартович, Тв., 1954, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 436.

Коментарі (0)