в означеннях
Тлумачення, значення слова «умілець»:

УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, чол. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, 3 кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, — Якби не був цей муляр [Мікеланджело], робіт камінних вмілець, Таким безмежно людським, він був би божеством (Микола Бажан, І тал. зустрічі, 1961, 12); Коли приїхали в Холм, Леву не терпілося, він одразу подався до Авдія [будівничого]. Старий умілець сидів з жінкою за столом, вони вечеряли (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 524); Є на Київщині село із красивою назвою — Веселинівка. Славилося воно колись своїми килимами, які ткали народні умільці (Вечірній Київ, 17.VI 1968, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 440.

Коментарі (0)